Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Аделіна

Ця вистава варта мого вільного життя. Після сніданку, ми пішли з Денисом у кімнату. Цей хлопець занадто хитрий, будує плани далеко наперед, але мені це подобається. Під приводом прогулянки, ми вислизнули з будинку, і кожен пішов по своїм справам. Денис на зустріч чи то з другом, чи то зі своєю Мілою, та без різниці. А я відразу домовилась про зустріч з Лесею. Вже забула, коли так вільно пересувалась сама.

Я пішла до подруги додому, щоб зайвий раз не з'являтись одною на людях.

- Ну як ти? - Леся з порогу починає розпитувати мене про весілля. Бо ми практично не спілкувались. 

- Я думала буде гірше, якщо чесно. 

- Денис тебе не ображав? Якщо так, тільки скажи, я з ним швидко розберусь. - Леся імітує хук. Я знаю, що вона дійсно може розібратись. Подруга була зовсім не такою боягузкою як я, могла дати відсіч практично кожному. Тому весь час намагалась мене захистити.

- Ні, що ти. Якщо не звертати уваги на його кепський характер, то можна співіснувати з ним. 

- Зате ти зараз в мене дома, без охорони під вікнами, сама. Подруго, та в тебе вдалий шлюб. 

Можливо так і було, принаймні я в це намагалась вірити. Поки Денис дотримувався нашої домовленості і це головне.

- А батько що?

- Він наче забув про моє існування. Але як на довго, я не знаю.

Боюсь, що він розірве свою домовленість з Бойко і мені доведеться повернутись в будинок батька. Я себе відчуваю річчю, товаром для продажу. Ще трохи поспілкувавшись, я зустрілась з Денисом і ми поїхали до нашого тимчасового додому. 

Тиждень майже минув, сьогодні п'ятниця, а це означає що мій дорогоцінний чоловік скоріш за все піде в клуб. 

- Збирайся, ми скоро виїжджаємо. - Денис, виходить з ванної кімнати, рушник ледь прикриває низ його тіла, краплинки води де не де виблискують на його торсі, цей хлопець до біса привабливий! Матінко рідна, чого ж він такий гарячий. - Агов,ти мене почула? - Він клацає пальцями біля мене 

- Що? Виїжджаємо? Що? - Я поводжусь як дурепа, схоже він помітив мій захопливий погляд.

- Кажу, збирайся, ми з тобою ідемо в клуб. - Самовдоволений вираз з його обличчя, мабуть не скоро зникне.

- А я тобі навіщо? Їдь сам.

- Якби я міг це зробити, повір мене б тут не було. Не забувай, який в нас план.

- Ох, як це все не зручно. - Збираюсь з силами, це потрібно для справи, не потрібно про це забувати.

Вдягаю темно-синю спідницю-гофре, трохи нище колін, чорний атласний топ, босоніжки і джинсову куртку, такого ж кольору як спідниця. Макіяж не роблю, лише підводжу вії, волосся розпускаю, та придаю легкі хвилі стайлером.

Спускаюсь вниз, там мене вже чекає чоловік. Він був в блакитних джогеррах, білій футболці, та чорних кросах, зверху косуха, досить стильно. В принципі як завжди, Денис був прихильником гарного одягу.

- Ти б ще рясу вдягла. Де ти знайшла цей одяг? У бабусі в скрині з посагом? - Йому явно не сподобався мій стиль.

- Я не збиралась тебе дивувати або справляти враження. 

- Даремно, я б на це подивився. - Він потер підборіддя посміхаючись. А потім різко притиснув мене до себе, заключивши мене в обійми, коли я спробувала відсторонитися від нього, він ще сильніше мене притягнув. І щоб я не говорила про його мерзенний характер, але в його руках на диво занадто затишно і приємно. З-за спини я почула голос Валерія Михайловича: 

- Молодь куди зібрались? - І стало зрозуміло, для чого вся ця вистава.

- З друзями хочемо зустрітись, та трохи розважитись. - Денис наче готував цю відповідь, на стільки він був впевнений.

- Синку, я сподіваюсь все буде в порядку, і мені не доведеться червоніти за тебе. - Та зараз я тут червонію в обіймах, досить теревенити. - Татку, я тепер зовсім по іншому дивлюсь на світ, в мене ж тепер є Ліна. - І цілує мене в щоку. Навіщо це все? 

- Припини мене тримати. - Ледь чутно шепочу.

- Мишенятко, потерпи трохи. - Шипить мені ну вухо та цілує в скроню.

До клубу ми їхали на таксі мовчки. Я написала Лесі, щоб вона збиралась до нас, не знаю як себе поводити поруч з Денисом, а так хоч буде з ким поспілкуватись.

Зайшовши всередину, відразу помічаю Мілу. Як же без неї. Авжеж вона вдягнена не так як я, на ній міні спідниця, чи топ чи ліф, так і не зрозумієш, шкіряні ланцюжки поверх одягу, яскравий макіяж і височенні підбори. Вона білявка, я темними очима, пухкими губами, гарною фігурою і розкішними грудьми. Така собі дівчина-вамп, звичайно на її фоні я навіть не миша, просто бліда моль. Такі всім подобаються.

Поруч з нею якась дівчина і свідок з нашого весілля, може вона з ним. 

Влад, найкращий друг мого чоловіка, він зовсім інший, м'який, з почуттям гумору, до мене гарно відноситься, часто підбадьорював мене на весіллі. Зовсім не схожий на Дениса, як вони потоваришували, я не розумію. Зовнішнє, він походить на мене, риси обличчя наче схожі, блондин з блакитними очима, досить високий, міцної статури, симпатичний і дуже приємний. Я б залюбки з ним спілкувалася.