Читати книгу - "Стів Джобс"

що прилад дуже щільно складений докупи. Корпус неможливо було відкрити, навіть щоби змінити батарею. Як і з найпершим Macintosh, Стів не хотів, щоби люди длубалися всередині. До речі, коли в 2011-му в Apple дізналися, що в деяких сервісних центрах, котрі не належали до мережі компанії, відкривають корпуси мобільників iPhone 4, замінили малесенькі гвинтики на зламостійкі шурупчики Pentalobe. Їх неможливо викрутити викрутками, доступними в продажу. Оскільки iPhone не мав змінної батареї, то його можна було зробити набагато тоншим. А для Джобса тонший означав кращий.

— Він завжди казав, що тонке — прекрасне, — розповів Тім Кук.

— Це помітно по всій продукції. У нас найтонший ноутбук, найтонший смартфон. Ми також випустили тонкий iPad, а згодом зробили його ще тоншим.

Запуск

Коли надійшов час запустити iPhone, Джобс, як зазвичай, подарував часописові попередній огляд. Він зателефонував Джону Г’юї, головному редактору Time Inc., й одразу почав із кульмінації: «Це найкраща річ з усього, що ми будь-коли випускали». Він хотів надати Time ексклюзив, «але оскільки в Time нема нікого достатньо розумного, щоби достойно написати про це, я віддам інформацію комусь іншому». Та Г’юї познайомив його з Левом Ґросманом, тямущим у технологіях журналістом (і романістом). У своїй статті Ґросман вдало підмітив, що в iPhone насправді було небагато нових характеристик, вони просто були вдосконалені. «А це важливо. Коли наші пристрої не працюють, ми переважно звинувачуємо самих себе або в тупості, або в тому, що не прочитали інструкцію, або що в нас занадто товсті пальці… Коли наші пристрої зламані, ми теж почуваємося зламаними. І коли хтось їх нам поремонтує, нам стає краще», — йшлося в статті.

У січні 2007 року на відкриття, що відбулося в Сан-Франциско, Джобс запросив Енді Герцфельда, Білла Еткінсона, Стіва Возняка й команду Macintosh 1984 року — так само, як на запуск iMac. З усіх презентацій ця, мабуть, була найкращою. «Час від часу з’являється продукт, котрий змінює все», — почав Стів. Він послався на два попередні приклади: перший Macintosh, який «змінив усю комп’ютерну індустрію», і перший iPod, який «змінив усю музичну індустрію». Потім він плавно підвів до продукту, що збирався запустити: «Сьогодні ми представляємо три революційні продукти цього класу. Перший — це широкоекранний iPod із сенсорним контролем. Другий — революційний мобільний телефон. Третій — неперевершений пристрій для спілкування в Інтернеті». Він ще раз повторив список, а тоді запитав: «Ви зрозуміли? Це не окремі пристрої, а один, і називається він iPhone».

Через п’ять місяців iPhone надійшов у продаж, і Джобс разом із дружиною пішли до магазину Apple в Пало-Альто, щоби насолодитися успіхом. Позаяк він часто заходив туди в день надходження продукту, там на нього вже чекали фанати. Вони вітали його, ніби він — Мойсей, який зайшов купити Біблію. Серед прихильників були й Герцфельд і Еткінсон. «Білл простояв у черзі всю ніч», — сказав Герцфельд. Джобс помахав йому рукою і засміявся. «Я послав йому один», — сказав він. Герцфельд відповів: «Йому треба шість».

Блоґґери відразу нарекли iPhone «Христовим телефоном». Але конкуренти твердили, що 500 доларів — це трохи забагато за успіх.

— Це найдорожчий телефон у світі, — сказав Стів Болмер із компанії Microsoft в інтерв’ю каналу СNBC. — Але він не є привабливим для бізнесменів, бо не має клавіатури.

І знову Microsoft недооцінила Джобсовий винахід. До кінця 2010 року Apple продав дев’яносто мільйонів мобілок iPhone і зібрав понад половину загальних прибутків на світовому ринку стільникових телефонів.

— Стів розуміє, що таке бажання, — каже Алан Кей, піонер компанії «Ксерокс PARC», який ще сорок років тому малював план-шетний комп’ютер під назвою Dynabook.

Кей був гарним пророком, тому Джобс запитав його, що той думав про iPhone. «Зроби екран розміром п’ять на вісім дюймів, і ти правитимеш світом», — відповів він. Алан не знав, що дизайн iPhone почався з цього, і одного дня приведе до ідей створення планшета, що втілить його бачення Dynabook.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ СЬОМИЙ

ПО ДРУГОМУ КОЛУ

Рак повертається

Боротьба 2008 року

На початку 2008 року для Джобса та його лікарів стало очевидним, що його рак поширюється. Коли йому вирізали пухлини підшлункової залози в 2004 році, то частково дослідили геном захворювання. Це допомогло лікарям зрозуміти, які шляхи метаболізму були порушені, і вони лікували його цільовими ліками, які, як вони вважали, допоможуть найбільше.

Його також лікували знеболювальними засобами, часто використовували препарати морфію. Якось у лютому 2008 року, коли близька подруга Пауел, Кетрін Сміт, зупинялася в них у Пало-Альто, вона і Джобс пішли на прогулянку.

— Стів сказав мені, що коли він почувається дуже погано, то концентрується на болю, входить в той біль, і так здається, що він зникає, — пригадувала Кетрін.

Утім, це було неправдою. Коли в Джобса щось боліло, про це він жалівся всім.

Була й інша проблема зі здоров’ям, яка ставала дедалі серйознішою, — та, на яку медики не звертали уваги, бо концентрувалися на раку чи на болю. У Стіва були проблеми з харчуванням, і він утрачав вагу. Частково це відбувалося через те, що в нього була видалена велика частина підшлункової залози, яка виробляла ензими, необхідні для засвоєння протеїну та інших поживних речовин. Його апетит також понижувався через рак і морфій. Був ще й психологічний компонент, з яким медики не знали що робити: з підліткового віку Джобс мав дивну одержимість екстремальними обмежувальними дієтами і голодуваннями.

Навіть після того, як Стів одружився й у них з’явилися діти, він зберіг свої непевні звички щодо харчування. Він тижнями міг їсти ту ж саму їжу — морквяний салат з лимоном чи яблука, — а потім відкинути ту їжу і сказати, що він узагалі перестає її вживати. Він голодував і робив це так, як тоді, коли був підлітком. Із затятою переконаністю він розповідав усім за столом про переваги якоїсь дієти, яку він саме підтримував. Пауел була вегетаріанкою, коли вони побралися, але після операції чоловіка почала урізноманітнювати раціон родини рибою та іншими протеїнами. Їхній син Рід, який також був вегетаріанцем, став «щирим всеїдцем». Вони знали, що їхньому батькові необхідно отримувати різноманітні протеїни.

Родина найняла хорошого універсального кухаря Браяра Брауна, який колись працював на Еліс Волтерз у ресторані Chez Panisse. Він приходив щовечора і готував великий асортимент страв на вечерю, що містили овочі та приправи, які Пауел вирощувала на їхній грядці. Коли у Джобса була якась забаганка — морквяний салат, макарони з базиліком, суп з лимонним сорго, — Браун мовчки і терпляче готував страву. Джобс завжди був