Читати книгу - "Не за планом. Деанда: Книга 1, Алія Елвід"

– І на кінець скажу, що я почав ненавидіти тебе саме через це, – після тривалої паузи продовжив він. – Коли ти з’явилась в Організації, коли ти у столовій протистояла Маджорі – кожен, кого не запитай, шарахався твого імені. Але ж ти тільки з’явилась, зовсім невідома нікому особа, що навіть не знала, як користуватись силою. Вони боялись тебе, бо не знали, на що ти здатна. І мене це так бісило. Так дратувало те, що поки я дупу рвав над спробами удосконалюватись, прийшла ти і зробила те, чого я прагнув, буквально не доклавши до цього жодних зусиль. Знаєш, як образливо було чути це від своїх же сусідів у гуртожитку, коли ті зрівнювали мене з тобою? «Та ця дівка має четвертий ранг, вона б будь-кого винесла з першого удару. Так, Нормане? Ти б був чудовою мішенню», – він скривився, бурмочучи цитату з огидою. – А потім я кинув тобі виклик та бачив, як ти трималась на платформі. Бачив твоє непохитне обличчя, що навіть не здригалось від моїх атак, та, бляха, я зовсім зійшов з глузду. Я так хотів тебе вбити, щоб лише не бачити твого лиця. Хотів показати всім, що я можу перемогти тебе… А ти взяла й прокинулась самостійно від дорактосчину, як наче просто прилягла поспати. Я переміг, але ця перемога не мала для мене зовсім ніякого сенсу. Всі шепотілись лише про тебе. Ти програла, але все одно залишилась центральною темою для обговорень. І ось, чому я тебе ненавиджу, – він закрив обличчя руками та прошепотів: – Не кажи нічого, прошу. Просто забудьмо за це до завтрашнього дня й зробимо вигляд, що я нічого не говорив і цієї миті зовсім не було. 

В голові крутилось забагато думок, забагато слів, які я хотіла сказати йому у відповідь. Але я прикусила язика.

Залишок вечора ми сиділи у тиші, не дивлячись один на одного, не заїкаючись за останню розмову, поки не розійшлись по кутках заводу, щоб поспати. Я розмістилась на другому поверсі, а він залишився на першому. 

І я збрехала б, якби сказала, що після зізнання Нормана зовсім не змінила до нього свого ставлення, або що мені байдуже. 

Збрехала б, сказавши, що пішла від нього без відчуття провини, бажання вибачитись або без постійного потоку думок про цю гірку правду. Я так і не змогла заснути, прокручуючи знову й знову його слова у думках.