Читати книгу - "2. Таємниця старого млина, Yana Letta"

Максим підняв шматок плаща.
Він був сірий, запилений, на дотик — важкий, хоч і порваний.
А головне — виглядав дуже старим.
— Це що, ще один доказ? — запитав Тимко.
— Схоже на те, — підтвердила Соломія.
Іван нахилився ближче, але потім швидко відсахнувся.
— Фу! Це жахливо! Де він його взяв?!
Максим глянув на Бублика.
Кіт сидів спокійно, але його очі знову блищали у темряві.
Наче він дав їм ще одну підказку.
— Бублик, ти розумний пес… тобто кіт, — сказав Максим, проводячи рукою по тканині.
— І що, тепер ми маємо зрозуміти, кому він належав? — спитав Тимко.
Соломія вже перевертала шматок плаща, шукаючи хоч якісь підказки.
І раптом…
— Є!
— Що?
Вона показала на комір.
Звідти стирчав маленький клаптик тканинної бірки.
А на ній…
Ледве помітні, стерті літери.
"С. К."