Читати книгу - "Україна — не Росія"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
П. Л. Полуботок. 1660-1723. Наказний гетьман Лівобережної України в 1722-1723.
Пилип Орлик. 1672-1742. Соратник гетьмана Мазепи, Генеральний писар Гетьманщини (з 1707), гетьман (у вигнанні, після смерті Мазепи) Війська Запорізького, співавтор «Конституції прав і вольностей Війська Запорізького» — першої української конституції.
К. П. Разумовський. 1728 -1803. Граф, останній гетьман Лівобережної України (1750-1764).
Андріївська (святого Андрія) церква у Києві. Побудована в 1747-1753 за проектом Б. Ф. Растреллі.
Запорожці пишуть листа турецькому султану. Художник І. Рєпін. 1878-1991.
Володимирський собор у Києві. Побудований у 1862-1882. Фото кінця XIX століття.
Колона-пам’ятник Магдебурзькому праву в Києві. 1802—1808. Архітектор А. Мелєнський. Привілей на Магдебурзьке право, дарований Києву наприкінці XV століття, звільняв городян «от прав полских и литовских и руских», а також «от всякого права и моци и от насилья всих подданых» Литовского князівства, від воєвод, суддів і інших посадових осіб, «от всих посполите врядников наших».
Г. С. Сковорода. 1722-1794. Український мандрівний філософ, поет, музика, педагог.
І. П. Котляревський. 1769-1838. Український письменник, автор «Енеїди» — першого твору новітньої української літератури.
П. Ф. Квітка-Основ’яненко. 1738-1843. Український письменник, один із засновників Харківського професійного театру.
М. В. Гоголь. 1809-1852.
Т. Г. Шевченко. 1814-1861. Автопортрет.
І. Я. Франко. 1856-1916. Український письменник, вчений, громадсько-політичний діяч Західної України часів Австро-Угорської імперії, писав на українській, польській і німецькій мовах.
Віра Холодна. (Полтава, 1893 — Одесса, 1919). До заміжжя Віра Василівна Левченко. Одна з найпопулярніших акторок українського походження, «королева» російського кіно 1910-х років.
М. К. Заньковецька. 1860-1934. Видатна українська акторка, народна артистка Української РСР. Брала участь у створенні першого українського стаціонарного театру в Києві (1906).
Перший київський театр. 1856. Архітектор І. Штром.
Київська набережна. Початок XX століття.
Герб Української Держави (1918) гетьмана П. П. Скоропадського.
Печатка і варіанти державного герба Української народної республіки (УНР, 1917).
Третій Універсал (Маніфест) Центральної Ради — вищого органу державної влади в Україні, який проголосив Українську народну республіку після Жовтневої революції в Росії (1917).
Українські грошові знаки 1918-1920.
В. К. Винниченко, 1880-1951. Український письменник, політик, державний діяч.
Один з організаторів Української Центральної Ради (1917), голова Директорії Української народної республіки (1918-1919).
С. В. Петлюра, 1879-1926. Публіцист, один з керівників Центральної Ради (1917), генеральний секретар з воєнних справ, організатор Гайдамацького Кошу Слободської України для збройної боротьби з більшовиками (1918), член Директорії і Головний отаман Армії Української народної республіки (1918).
П. П. Скоропадський. 1873-1945. Генерал-лейтенант російської армії, гетьман України (1918).
М. Грушевський. 1866-1934. Історик, член Академії наук УРСР і СРСР. В 1917-1918 голова Центральної Ради України.
Герб Богдана-Зиновія Хмельницького (1595-1657), гетьмана війська Запорізького.
Н. І. Махно. 1888-1934. Анархіст, вождь українського селянського повстанського руху (махновщини) проти німецької окупації, гетьманата. Директорії, Білої і Червоної армій.
X. Г. Раковський. 1873-1941. Голова Тимчасового революційного уряду України (1918), голова Ради народних комісарів України (1919-1923).
Г. І. Петровський. 1878-1958. Голова Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету в 1919-1938.
М. О. Скрипник. 1872-1933. Один з організаторів комуністичної партії України, в 1927-1933 — народний комісар освіти, провадив політику українізації.
Одна з жертв голодомору в Україні (1932-1933).
Лесь (Олександр Зенон) Курбас. 1887-1937. Режисер, актор, драматург. Видатний український театральний діяч.
В. І. Вернадський. 1863-1945. Геолог, філософ, автор теорії ноосфери. Один із засновників і перший президент Української Академії наук.
Учні робфаку (скорочена назва існувавших в СРСР в 1920-1930 роках робітничих факультетів — загальноосвітніх учбових закладів для дорослих).
Велика Вітчизняна війна (1941-1945). Радянські війська ведуть бій в околиці Києва
Києво-Печерська Лавра в роки німецької окупації (1941-1943).
Після боїв. Україна. Велика Вітчизняна війна (1941-1945).
Хрещатик, головна вулиця Києва, на початку німецької окупації (1941) зруйнована радянськими підривниками (одна з найбільших радянських диверсій в тилу німецьких військ на території СРСР).
Об’ява в єврейському гетто Луцька за часів фашистської окупації.
Степан Бандера. 1909-1959. Український політик, один з провідних діячів ОУН (Організації українських націоналістів), багато років провів у польських в’язницях і фашистському таборі смерті Заксенхаузен. Вбитий на території Німеччини радянським агентом.
І. Д. Черняховський. 1906-1945. Генерал армії двічі Герой Радянського Союзу, з 1944-го командуючий військами Західного і 3-го Білоруського фронтів.
І. М. Кожедуб. 1920-1991. Радянський маршал авіації (1985), льотчик-винищувач часів Другої світової війни, збив 62 німецьких літака. Тричі Герой Радянського Союзу.
Ялтинська (Кримська) конференція (1945) лідерів трьох союзних держав у Другій світовій війні Ф. Д. Рузвельта, Й. В. Сталіна і У. Черчілля в Ялті, де були прийняті основні рішення по післявоєнному розділу Європи
На радянському воєнному заводі. 1941-1945.
Київ звільнено. Полонені німці на Софійському майдані.
Перед відправкою на фронт. Готова продукція одного з радянських воєнних заводів. 1941-1945.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Україна — не Росія», після закриття браузера.