Читати книгу - "Дороги вольні і невольні. Щоденники. 1991–1994"

своїх санях із святвечірнім гостинцем для бабусі крізь далекі і близькі світи дорогами вольними й невольними; жорсткі й гладкі вони були, привітні й ворожі, утоптані й дикі, й колись не видно було їм кінця, а ось уже передзахідне сонце висвітлило в долині пилипівські хатки, ще залишилося проскочити через Глибокий міст над Березівкою, а там жде на мене й ніяк не діждеться моя бабуся. І я покірно й низько схилюся перед нею і скажу, що сповнив у своєму житті те, що в молодості задумав, й готовий далі, якщо буде мені дозволено, приймати від України повеління… А що відчуватиму, коли бабуся заперечливо похитає головою, – не знаю, і страшно мені тієї єдиної у світі правди, і цікаво: а що далі?

А ти не думай, що там далі, чей же знаєш уже, що Господь не дозволить тобі прозирнути крізь заслону, навіть якщо вона товщиною в одну мить, ти краще озирнись назад, де залишились твої діти і внуки, і промов до них напутнє слово, як це зробив свого часу Мономах…

Чи треба, чи почують? Таж ні, бо вже споряджають і їх у святвечірню дорогу заклопотані матері, батьки коней у залубні запрягають, а діти радіють, не відаючи того, що дорога їм стелиться важка й трагічно коротка, та вже ніхто від неї стриматись не спроможний: мчать їхні сиві коні, а з дзвіночків на хомутах розсипається, немов золотий горох, густе таланіння, бісером розкочується по вчовганій дорозі різдвяна коляда, і кожне хоче схопити хоч одну золоту горошину Божого голосу, і щасливий буде той, хто спіймає…

А назбирають золотих пацьорин ті, які вірять. Невіруючі впадуть і не ввійдуть у царство Боже на землі. Те царство – то Вітчина ваша, діти, і дорожчого за неї – вільної від пут – немає в світі нічого. Знайдіть золоту горошину розкутого Слова і понесіть, і передайте, щоб завжди воно звучало в душах ваших нащадків.

Й, вирушаючи у святвечірню дорогу, підносьте д’горі свої серця і пам’ятайте: все, що бачите нині довкола, – то тільки початок терпінь породільних, і хто їх витерпить до кінця, той буде спасенний. Так сказав апостол Матей.

Хай благословлять ваші душі Господа за те, що дозволив вам вийти з невольних – на вольні дороги України.

Примітки
1

Рада про вигнання (лат.)

(обратно) 2

Категорично не вірю в офіційну версію слідства, буцімто в квартирі В. Бойка загорілася каністра з бензином (Прим. автора).

(обратно) 3

Мудрому досить (лат.).

(обратно) 4

26 жовтня 1992 року І. Юхновський став першим віце-прем’єром в українському уряді (Прим. авт.).

(обратно) 5

Створення совєтських республік, як виявилося нині, було найбільшою помилкою Лєніна, наслідків якої він не міг передбачити й за яку його картають націонал-шовіністи типу Жириновського й Солженіцина: державною бутафорією з правом республік на відокремлення скористалися поневолені народи в серпні 1991 року. (Прим. автора)

(обратно) 6

Хай згине Україна, хай згине хамський люд! (Польськ.)

(обратно) 7

Це для коня, для мого коня! (Нім.)

(обратно) 8

Примусова фірманка.

(обратно) 9

Фідель – Хрущов, ми з вами! (ісп.)

(обратно) 10

М. Слов’янськ.

(обратно) 11

Нині Юрій Щербак працює послом України в США.

(обратно) 12

«Литературное обозрение», №№ 5–6, 1994. Роман Иванычук. «Орда». П. И. Негретов, «Из одного корня» (Заметки читателя). Инна Сергеева. «И жалоба, и проклятье». Р. Иванычук, «Орда» (Фрагмент из романа).