Читати книгу - "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon"

- Дивно чути таке від тебе… - промовив Альсес ікт Рогней і посміхнувся. – Зазвичай, ти завжди увесь такий правильний та зосереджений на тренуваннях, що мені аж блювати хочеться… А тепер тобі байдуже… Розповідай, що тобі наговорила та дебела білявка? Ти ж з нею щойно зустрічався…

- Так, але я не маю жодного бажання ділитися з тобою подробицями нашої розмови.

- Ну, судячи з того, який ти зараз злий, то не думаю, що розмовляли ви про щось приємне. Мабуть, знову вона тебе образила, а ти тепер переймаєшся через усю цю дурню…

- Слухай, Альсес, чого тобі треба від мене? – почав дратуватися Курт через надмірну зухвалість та нетактовність товариша по команді.

- Нічого, просто хочеться з кимось потеревенити перед тим, як ляжу спати.

- І задля цього «жертвою» ти вирішив обрати мене?

- Ну, окрім тебе, більше я нікого не бачу у цій бісовій кімнаті, - відповів Альсес і зробив кілька великих ковтків міцного алкоголю, яким щедро була наповнена його фляжка.

- Якщо говорити відверто, то ти вже тут усіх так дістав, що вони самі тікають, як тільки ти з’являєшся поряд. Міг би з Райнхартом поговорити про щось інше та приємне, а не просто сваритися.

- Курт, своїми дурними вказівками та настановами той бісів Райнхарт не лише мене, а й будь-кого з команди може до сказу довести, думаючи, що усі ми – ідіоти, а він один тут розумник.

- Альсесе, він – капітан нашої команди і його слово – вагоме. Звісно, я радий, що ти вхитрився дістатися до фінальних гонок на космічних глайдерах та болідах, чого ніхто з нас, відверто кажучи, не очікував, і волею долі та завдяки власним зусиллям тепер ми усі разом опинилися на гоночному треку, тому змушені будемо взаємодіяти під керівництвом капітана та тренерів.

- Курт, у фінальній гонці – кожен сам за себе і я не збираюся пропускати уперед себе тебе чи його лише тому, що мій рейтинг популярності один з найнижчих або мої космічний болід чи глайдер під час подолання перешкоди може отримати серйозні чи критичні пошкодження. На залікові бали мені теж начхати, якщо на кону стоїть титул чемпіона і ціла купа грошей у якості винагороди.

- А про довічну дискваліфікацію при систематичному порушенні правил ти не подумав?

- Про таку дурницю можеш думати лише ти і Райнхарт. Як тільки мені випаде нагода вирватися першим до фінішної смуги, я обов’язково скористаюся нею на усі сто відсотків.

- Якщо першим дістанешся до фінішу і при цьому порушиш правила, то ніколи не отримаєш чемпіонський титул. Шкода, що тобі бракує витримки та самодисципліни…

- Атож, - уїдливо вишкірився барон-шибайголова. Щоб далі не псувати собі настрій, він знову зробив кілька ковтків бренді і вирішив змінити тему розмови: - Я бачу, що тобі подобається та дебела білявка… Можливо, ти навіть закоханий у неї.

- І що з того? Сам подумай, хто – вона, а хто – я? - промовив Курт і на його обличчі з’явилася сумна посмішка.

- Тебе бентежить її аристократичне походження та багаті родичі? – запитанням на запитання відповів молодий барон.

- Не лише.

- Те, що вона – гарна, розумна, розкута і до біса самовпевнена – також? – хитра посмішка знову з’явилася на симпатичному смуглому обличчі барона-шибайголови.

- Так, Альсесе… І це – теж. Я захоплююсь її сміливістю, кмітливістю та тією ж таки розкутістю, але її розбещена натура – це не мій ідеал жінки, з якою я хотів би будувати серйозні стосунки.

- Ти знаєш, я хочу відкрити тобі одну таємницю.

- Яку? – запитав Курт і уважно глянув на свого трохи захмелілого вимушеного співрозмовника.

- Ідеальних людей не буває. Як у чоловіків, так і жінок – є свої недоліки. Просто, ти їх приймаєш або ні, - промовив Альсес ікт Рогней. Потім він замислився на якусь мить, ніби вагаючись. Та, зрештою, таки додав: - Її аристократичне походження, як і моє, до речі, теж, насправді нічого не означає, тим більше, у Астрополісі. Якщо говорити відверто, то на моїй рідній планеті на нього зважають лише у тому випадку, якщо ти маєш великі статки, а якщо у тебе у кишенях «вітер свище», то користі з нього – наче з козла молока… Ось вчора вийшов на зв’язок з батьком і він, знаючи, що я покинув військовий флот задля іншого життя, досі не може вгамуватися. І все ж таки, він іще надіється, що я усе тут покину, якщо йому пощастило знайти для мене багату наречену-аристократку. Таким чином він намагається влаштувати моє майбутнє безбідне існування. І, якщо я не здобуду титул чемпіона і винагороду, то мені таки доведеться одружитися з нею. Як-не-як, а без грошей якось не надто весело… Мій батько думає, що я приєднався до команди «BLACK ARMADA» через так звані «легкі гроші».

- А хіба ні?

- Ні, - похитав заперечно головою барон-шибайголова і сумно посміхнувся. А потім запитав Курта: - Ти хоч уявляєш яка вона, та моя наречена?

- Ні, гадки не маю.

- Потвора, стара діва і на двадцять років старша за мене… Ти одружився б з такою?

- Послухай, Альсесе, я не маю ніякого бажання зараз вислуховувати твою «сповідь» та скарги на життя. Допивай своє кляте бренді і йди спати. Твоє особисте мене не обходить.

- Курт, я тому розповідаю тобі про усе це моє життєве «лайно», щоб ти не був ідіотом з цілою купою своїх таких самих ідіотських переконань, які й одного нещасного міжгалактичного сата  не варті і через свої невпевненість, підозри та слабкодухість, втратив людину, яка не просто не байдужа до тебе, а відчуває набагато більше ніж просто вдячність. Білявка кохає тебе, можна навіть сказати, що бігає слідом за тобою, а ти – наче капризна панна. Усе тобі – не те і не так… Не нехтуй її почуттями, інакше залишишся сам. Можливо інші дівчата і будуть лізти до тебе у ліжко, а деякі з них навіть ніби то і кохатимуть тебе, але це триватиме лише доти, поки ти будеш популярним. Не дай бог, з тобою раптом станеться щось недобре, то їхнє так зване «кохання» вмить зникне разом з ними. Ось, тому я і не заводжу з тими малими хвойдами стосунки довше ніж на одну ніч.