Читати книгу - "Казки Монашки 5 Вірінея, Монашка"

— Мені недовго залишилося перебувати в цьому тілі. Я відчуваю, знаю, що в моєму оточенні є зрадники, вороги. Є помічники Праверса. У будь-якому випадку заслужене покарання Праверс отримає від мене ж. Я відроджуся в далекому минулому. Помру ще не народившись, ще раз помру в бою і залишуся живою. Навіть бойових мистецтв мене навчить цивільний, а не воїн. Цивільний, який потрапить із минулого з власної волі в наш час і потім опиниться в далекому минулому. Разом зі своєю дружиною вони виховають мене в новому фізичному тілі і навчать всього, що мені необхідно. Після цього повернуться зі мною в наш час, і я разом зі своїм учителем здобуду перемогу над Праверсом, а від зрадника залишиться лише пил. Але ще до того моменту, коли Праверс отримає по заслугах, я вирву серця у безсердечного і самотужки виграю бій у багатотисячного флоту, рятуючи друзів та цивілізації. За допомогою друзів я відновлю справедливість, а всі зрадники підуть в інший світ.
Ця істота глибоко вдихнула, високо підстрибнула і впала замертво.

— Старійшино Шшшмешше, — подала голос Нея, — незважаючи на те, що всі факти збігаються, я не почуваюся Повелителькою. Та й бажання немає розгрібати все, що накоїли у Верховній Раді за останні тисячу років. Я звичайний інквізитор із команди старійшини Драго.
— Як скажете, Повелителько, — шершень улесливо вклонився, — дозвольте тепер приступити до передачі знань. Велес не перешкоджатиме?
— Не переймайтесь, — запевнив дракон, — він заважати не стане.
Усі спокійно розташувалися в кріслах. Лише для Драго і Шшшмешша вони підходили за розмірами. А решта буквально потопали в них.

— Одну хвилинку. Старійшино Шшшшмешше, вибачте за нахабство, скажіть будь ласка, ви можете битися під водою? — поцікавилася Лія.
— На превеликий жаль, ні. Навіть використовуючи скафандр, я не зможу нормально застосовувати свою силу. Магію – так, і то мені буде важко зосередитися.
— А ми зможемо передавати отримані ваші знання?
— Лише за тисячу галактичних років.

— Тоді маю пропозицію. У мене поки-що немає заборони на передачу знань. Дозвольте мені передати вам і старійшині Драго знання, отримані від Адмірала Бюля, щоб ви могли не лише в повітрі вести бій, а й під водою.
— Це було б чудово. Дуже цінний подарунок, — зрадів шершень. Близько двох годин знадобилося Лії, щоб передати знання «рибок». Після цього до передачі приступив Шшшмешш.

Передавав шершень знання дуже довго. За пару годин я почав засинати. Дзьобав носом, дзьобав, намагаючись не заснути, але все ж не витримав – заснув. Прокинувся годин за чотири. Нея з Лією теж спали. У дракона одна голова спала, а дві інші прислухалися. Я теж прислухався. Монотонний звук, що нагадував дзижчання, виходив від шершня. Цілком можливо, що саме цей монотонний звук і заколисав нас. Драго, відчувши, що я прокинувся, повернув до мене одну з голів, що не спала.

— Варваре, не переймайся, що заснув, — прозвучав телепатичний голос дракона, — так навіть краще. Таку кількість інформації дійсно легше сприймати, коли більшість органів чуття вимкнено. Це дає змогу швидше здійснювати передачу та прийом. Зажди. Не треба змінювати свою подобу (зупинив мене дракон, відчувши, що я хотів набути вигляду дракона), це сповільнить сприйняття. Ще пару годин шершень «чаклував» над нами. Дівчата теж уже прокинулися.

— Прошу вибачення, що довелося надто довго мучити вас. Відтепер ви знаєте і можете все, що вмію я. І навіть більше. Тепер тисячу галактичних років жрець не зможе мене позбавити знань. А з огляду на знання, отримані мною від генерала Лії, я можу так само, як і покійний Праверс, вести бій під водою.
— Невже ніхто більше в Раді не володіє подібною здатністю?
— Можливо, хтось має, але мені невідомо, хто саме. Ви не будете заперечувати, якщо я застосую переродження?
— Старійшино Шшшмешше, тут ваших ворогів немає, — загуркотів дракон, — ніхто з них не примчить сюди, щоб поквитатися з вами.

— Дякую вам, — шершень дістав із потаємної кишеньки щось, що нагадувало колбу, але з металу (ймовірно, ще й броньованого). Дракон послужливо підніс йому келих із водою. Незабаром шершень лежав на підлозі корабля нерухомою тушею. Переродження тривало теж довго. Ми за цей час завзято обговорювали, у що ми вплуталися і як нам уникнути майбутніх небезпек. Небезпека загрожувала всім, але кожен відкидав власну небезпеку і починав пропонувати варіанти, як уникнути її іншим. Обговорення виявилось дуже бурхливим, до хрипоти. Нарешті шершень прийшов до тями.
— Друзі, я перед вами в величезному боргу. Дуже шкода забувати такі прекрасні моменти, але рішуче прошу прибрати все це з моєї пам'яті.

Взявшись один за одного, ми утворили коло. Драго відразу ж приспав шершня.
— Земляни, ви не заперечуєте, якщо за вашої підтримки корекцією пам'яті Шшшмешша займуся особисто я?
— Звісно, — неструнка відповідь. Я вперше був присутній (а брав участь тим більше) у такій ювелірній справі. Драго зі знанням справи проводив корекцію. Відчувався досвід. Він ніби монтував відео зі шматочків. Щось прибирав, десь склеював, а подекуди навіть змінював, щоб неможливо було відрізнити від реальності. Мені згадалося, як колись Лія стирала з пам'яті президента Австралії нашу появу там.

Але все пройшло повз мене. Зараз же я дивувався, наскільки це кропітка справа. Треба підкоригувати так, щоб не лише хазяїн мозку, а й той, хто спробує мозок просканувати, не виявив нічого підозрілого і різних розбіжностей. Дракон враховував усі моменти. На це все знадобилося не менше години. По закінченню, Драго наказав Велесу рухатись у зворотному напрямку. Шершня будити не стали.

— Земляни, ви хоч уявляєте, на яку небезпеку ви наражаєтеся?
— Здогадуюся, — задумливо промовила Лія, — все ж, як бути з безпекою для Неї?
— Я деякі кроки в цьому напрямку вже зробив. Тільки попрошу вас, що б ви не почули про Нею поганого (аж до смерті) – не вірте. Довіртеся лише своїм відчуттям. Ваші обурення з цього приводу мають бути сильними та щирими. Не намагайтеся нікому доводити, що вона жива.

— Драго, ви хочете зімітувати смерть Неї?
— Не хочу я вмирати, навіть удавано.
— Ти і не будеш помирати, перетворишся на дракона, а на свій корабель відправиш фантома у власній подобі. Усі мають бачити і дракона, і Нею.
Тремтіння Велеса припинилося. Дракон, захопивши Шшшмешша, з активованою невидимкою телепортнувся на його корабель, а ми рвонули на Фаетон2. Дракон розбудив шершня і, зменшившись, теж повернувся на Фаетон2, знову деактивував невидимку (хоча це й необов'язково було, ми його одразу ж відчули).

— Земляни, бувайте. Неє, відправляй свого фантома на свій корабель, а сама телепортуйся на Велес, — дракон і Нея зникли.
— Льоню, мені теж пора. Сподіваюся, скоро побачимося вдома, — Лія поцілувала мене і телепортувалася до себе на корабель. Я зостався сам, мені нічого іншого не залишалося, як повернутися на Фаетон.

 *   *   *

У цей час на Фаетоні.
— Прошу вибачення, але в мене теж є невідкладні справи, — Кирсір, звісно, образився, що його старійшини вищих цивілізацій не запросили із собою. Водночас він чудово розумів, що не той рівень. Як колись казав Варвар: «...Кожен цвіркун, знай своє місце...». Що за справи у старійшин із Землянами він здогадувався, але вважав за краще носа туди не пхати, щоб не прищемили.

— Шановний старійшино Кирсіре, я вас прошу затриматися буквально на декілька хвилин. Адже всі бачили, що ворожий флот знищено термічними зарядами інквізиторів. Старійшини Драго немає. Тут, лише ви. Сподіваюся, уточнювати не варто, що тут були інквізитори не лише ваші і Драго, а й з інших метагалактик.

Вважаю, цей факт не мають знати звичайні жителі, щоб не посіяти паніку серед жителів моєї цивілізації. Присутні поширюватися, звісно, не будуть, а решта спокійно поставляться до того, що інквізитори проміжних цивілізацій знищили ворожий флот. Маурен та королева Шеньшер тим більше доведуть до відома своїх підлеглих, що великої небезпеки не було.

— Азірісе, ви мене штовхаєте на посадовий злочин. Одну хвилиночку, — Кирсір вислухав Драго, подумки звернувся до Фаетона. Той увімкнув канал зв'язку з кораблем Кирсіра і, використовуючи його, як ретранслятор, передав телепатично наказ кільком кораблям розвідати простір біля другої зірки, — усе, я готовий. Вибачте великодушно.
— Ну, що ви, шановний старійшино. Жодних порушень. Якщо хоч якийсь факт буде мною спотворено, ви мене виправите.

— Ох, уже мені ці політикани, — начебто невдоволено буркнув Кирсір, але було зрозуміло, що він згоден.
— Фаетоне, ти можеш надати мені зв'язок з усіма кораблями об'єднаного флоту?
— Звісно, Ваша королівська величносте. Виконую.

— Дорогі побратими! — почав король міжгалактичною, — абсолютно всім моя величезна подяка. Я дуже радий, що бій закінчився без втрат особового складу. Це головне. Ви всі залишилися живі, а для мене найбільша цінність – ваші життя. Я безмежно радий, що до нас на допомогу прийшли наші друзі: флот Шеньшер на чолі з самою матір'ю-королевою, бойовий флот Альянсу під керівництвом командувача Альянсу, флот Землян під командуванням генерала Василини. У разі небезпеки мій флот теж негайно прилетить до вас на допомогу. Звичайно, в цьому бою головна ударна сила належала інквізиторам. Низький вам уклін за допомогу у знищенні ворожого флоту.

— Ваша королівська величносте, пастка з порожніми кораблями — виявилася геніальною. Затримка ворожого флоту на знищення цих кораблів дозволила інквізиторам виконати свою безпосередню роботу – знищення агресора. Та й друзі посла Олекси допомогли. Спадкоємний принц Паратіктелів і командувач флоту Гленів знищили велику кількість ворожих кораблів. Усе трапилось так, тому що всі чудово виконували свою роботу: беззаперечне виконання наказів своїх командирів. Від імені інквізиторів вам подяка від щирого серця. Бій закінчено, противника знищено. Усіх з перемогою!

— Побратими, ще раз дякую всім, — Фаетон вимкнув канали зв'язку, а король повернувся до присутніх, — запрошую всіх у гості на планету.
— Азірісе, вибачте, але мені потрібно обговорити зі своєю командою минулий бій і летіти у своїх справах. Але за запрошення дякую, — Кирсір розтанув, як привид.
Король повернувся до решти присутніх.

— Фаетоне, маю до тебе незвичайне прохання. Ти зміг би на деякий час перемістити двох порушників спокою в інше приміщення? — король хитро посміхався.
— Перемістити можу, але, на жаль, мені незрозуміло, кого потрібно переміщати.
— Твоїх старих знайомих: Вяліса та Василину. Ми зможемо відпочити від них, а вони від нас, поки з'явиться посол Олекса, — Фаетон миттєво перемістив обох у спальну каюту, залишивши у командирській рубці короля з Гленом і Соколом.

— Вже замучила мене ця закохана парочка, — з усмішкою проронив король.
— Представники різних цивілізацій закохані одне в одного? — одночасно вигукнули принц із Гленом.
— Ваша королівська величносте, але це ж порушення, — не втримався Глен.
— Порушення? Колись я теж так вважав. Навіть хотів відправити Вяліса на ртутні копальні, але відправив, як штрафника, на охорону колонії. Генерал Лія в той час командувала флотом Землян. Вона надала мені право покарати свою порушницю (Василину). Я відправив і її охороняти ту саму планету-колонію із забороною з'являтися один до одного на кораблі. Незважаючи на їхню майстерність, я вважав, що вони загинуть у разі нападу чужого флоту (пара кораблів проти тисячного флоту). Тим більше, що штрафникам допомога не передбачена.

— Не було нападів? Чи як вони вижили?
— Був напад. До двох штрафних кораблів додався третій.
— Здається, я здогадуюся, — вклинився принц, — корабель Варвара?
— Все вірно. Допомога не передбачена, але ж цивільному ніхто не указ, а послу Олексі тим паче. Вони втрьох перемогли тисячний флот. За таке геройство не гріх амністувати. Кажуть, що коханню будь який вік підкорюється. Я можу додати: не тільки вік, а й будь-які цивілізації. Ви знову можете сказати, що це явне порушення, щоб колишній ув'язнений керував флотом цілої цивілізації.

Особисто мені байдуже, якого походження командир: царської крові чи з простого народу, бездоганне в нього минуле чи були помилки та порушення.  Насамперед, я ціную вірність і талант. Ось тому Вяліс і керує нашим флотом. Я в ньому впевнений, як у самому собі. Василина теж не промах, і по праву займає місце командувача Земним флотом. Вона чудовий боєць і талановитий командир. Я б із задоволенням переманив її до себе, але знаю, що це неможливо, навіть незважаючи на те, що вона закохана в мого командира. Для неї присяга понад усе. Один раз спіткнулася, другого разу вона не допустить.

— Величезна вам подяка за науку, — принц склав крила і нахилив голову, — за час на шляху до вас, а особливо за останню годину, весь мій світогляд докорінно змінився. Раніше я ділив усіх на гідних і негідних. До числа гідних входили представники знаті та царської крові. Усі вихідці з простого народу були «негідні». На мою думку, вони майже не відрізнялися від тваринного світу.

Та зустріч із Варваром усе круто змінила. Йому теж не важливе становище і посада. Він звичайний посол, але дружить із вами, з королем цивілізації. У мене це не вкладалося в голові. Та й ви не відчуваєте дискомфорту, що він із простого народу. До речі, і королева Шеньшер вважає так само, як і ви. Я щасливий, що в мене з'явилася можливість на власні очі побачити, як потрібно керувати цивілізацією і при цьому не хизуватися своїм становищем.

— Юначе, я дуже радий, що ви правильно сприймаєте все вперше побачене.
— Це хто там правильно все сприймає? Сокіл? Давно?
— Привіт друже! — король обійнявся зі мною, — вибач, що змушував тебе відлітати.
— Гаразд, забули. Як я міг кинути свого друга в біді?

— У біді не кинув, але вирубив мене разом із Вялісом так, що ми весь бій пролежали в комі.
— Гадаю, що ти сам чудово розумієш, що краще пролежати бій у комі, ніж усе життя в могилі. Тим більше виграний бій.
— Олексо, ти ж теж знаєш, що я король за потребою і вважаю за краще битися, а не відлежуватися. Ти хоч розкажи, що відбувалося та як. А також, де зараз мій ненаглядний братик?

— Та й розповідати-то практично нічого. Ти ж на власній шкурі відчув силу того «скромняги», що перебував осторонь від командувача флотом Чвірів.
— Згоден. Сила в нього вища за силу Кирсіра, але мені чомусь здається, що він сильніший навіть за Драго.
— Можеш йому замовляти заупокійну. Твій братик-зрадник теж наказав довго жити. Вибач, що не залишив його тобі на помилування. Але я йому голову шакрамом зніс ще до вступу в бій інквізиторів.

— Ти хочеш сказати, що ти сильніший за того «скромнягу»?
— Звісно, слабший.  Але ж недарма кажуть, що разом і батька можна бити. Мені допомогла дівчина-інквізитор із команди Драго. Можу згадати теплим словом Адмірала Бюля та його навички. І то я потрапив на такий удар від «скромняги», що мене врятувала лише броня Кирсіра. Вважав, що не виживу від такого удару.

— Ваша королівська величносте, ця дівчина-інквізиторка дуже крутий боєць, — не втерпів Глен, — по ній чомусь почали стріляти чужі інквізитори. Ми знищили з човників двох (і то лише завдяки тому, що на човниках Сокола термічні заряди, як у інквізиторів). А вона розстріляла третього. Старійшина Драго кинувся під постріли, рятуючи її.
— Ви з глузду з'їхали!!! Стріляти в інквізиторів?! Та від вас і мокрого місця не залишилося б!

— Коли ці інквізитори-зрадники почали стріляти в дівчину інквізитора, то їхньою ціллю була лише вона. А решта розлетілися, окрім старійшин Драго, Кирсіра та Варвара.
— Заждіть. То тут було більше трьох команд інквізиторів?
— Азірісе, я не знаю скільки було команд, але мені допомагали шість чи сім. Хоча в мене таке відчуття, що команд було не менше десятка. Вони йшли по сліду цих Чвірів, як гончаки за звіром. Але наразі залишилося три команди, інші розлетілися.

— Що ж Чвірі такого накоїли, що за ними була така погоня?
— Мені точно не доповідав ніхто. Але їх називали пірати Всесвіту, наймані вбивці, різники. За ними вже не менше тисячі галактичних років інквізитори полювали. І тільки тут, у тебе їх вдалося спіймати та знищити, — король від несподіванки сів на хвіст.
— Що в Арихонів могло бути такого цінного і чим же я перед ними завинив, що вони приперлися сюди?
— Друже, не ти завинив, а твій покійний братик їх притягнув сюди, плекаючи примарну мрію зійти на трон. У разі твоєї смерті він би побув деякий час на троні. Поки Чвірі вигребли б усе, що їм було потрібно. Потім і його вбили б, щоб свідків не залишилось.

 *   *   *

Шершень прокинувся у своїй командирській рубці. Тривожно блимав виклик. Він намагався болісно пригадати, як опинився у себе на кораблі та чому заснув.
— Що ти хочеш? — невдоволено буркнув, побачивши зображення Вагана.
— Командире, тут щось незрозуміле.
— Ти що, хлопчисько? Що може бути тобі незрозумілого?

— Ми виявили два сліди інквізиторських кораблів, які стрибнули в сигма-простір. Але один із них дуже сильно скидається на імітацію стрибка.
— Навіщо вам сліди інквізиторських кораблів? Їх кілька сотень полетіло.
— Воно-то дійсно так. Усі сліди інквізиторів, що відлетіли, на орбіті Арихонів, а ці за другою зіркою. Але навіть і це дрібниця. Ми тут мало не зіткнулися з кораблями старійшини Драго, які теж летіли на пошуки, але тільки зайшли з іншого боку зірки.

— З цього й потрібно було починати! Вони що-небудь виявили? — шершень розвернув датчики свого корабля в той бік, де літали його інквізитори, — скільки кораблів Драго?
— Не знаю, не запитував. А кораблів теж три.
— Ти! Сліпий лопух царя небесного! Там, крім вас та інквізиторів Драго, ще п'ять кораблів!
— Я їх бачив, але вони ще тільки підлітають. Це слабенькі кораблі інквізиторів проміжних цивілізацій.

— Усе, ваше завдання виконано, повертайтеся назад, — шершень вимкнув зв'язок із Ваганом і після зникнення голограми побачив у склі оглядового екрана своє відображення. Він сторопів від побаченого, і почав розглядати себе. Лише тепер йому стало зрозуміло, чому він так легко і чудово почувався.

Не було тієї втоми, що навалювалася, іноді навіть тупого болю в крилах. Він змахнув крилами. Рух віддався в тілі приємним і давно забутим відчуттям радості від руху. Почувався, як у молодості. Та й крила були міцні й не пошарпані, які постійно доводилося підліковувати. Він був після переродження! Але коли?! І як він ризикнув?!

Дуже хотілося з'ясувати цей хвилюючий момент, але одразу ж придушив у собі це бажання та постарався переконати себе, що цього не було і що це йому здалося. Крім того, він зробив на собі невеликий «косметичний ремонт». Змінив колір волосинок на сивий, білястий. Усі частини тіла (навіть під бронею) зробив блідими, старечими. Звісно зусиль для цього знадобилося чимало.

Та після того, як він попрацював над своїм виглядом, у рубці знову знаходився старий, втомлений старійшина. Про всяк випадок він знищив усю інформацію в бортовому комп'ютері відтоді, коли він збирався побувати на кораблях Варвара, підставив замість неї лише нерухоме зображення і показання таймера без розриву часу. Після цього ще й знищив сліди вторгнення в комп.

— Ау! Драго! А що твої хлопці забули біля другої зірки?
— Наші сканери зафіксували незрозумілий сигнал звідти, — незворушно гримнув Драго, — а виявили лише імітацію слідів стрибка. Та мене цікавить, хто там був і куди перемістився так, що ми не помітили? А для того, щоб відволікти нас, проімітував сліди стрибка.
— Я теж так вважаю. Але там імітація і дійсний стрибок, хоча мої нездари не змогли визначити навіть, куди був стрибок. А зараз уже марно. Ми відлітаємо. Дякую, що підказав, де шукати флот Чвірів та за допомогу в бою. Будь здоров, колего. Якщо що, звертайся. Чим зможу – допоможу.

Незабаром не лише флот шершня полетів. Команди Драго і Кирсіра теж залишили після себе сліди стрибка в сигма-простір, які швидко зникали. Королева Шеньшер тепло розпрощалася з Азірісом і її кораблі взяли курс додому. Навіть Мурлика повів свій флот на постійне місце дислокації. Тільки флот Землян терпляче чекав свою командувачку, та командири Землян перемовлялися з Арихонами. Адже багато хто з них неодноразово брав участь у боях, спільних для обох флотів.