Читати книгу - "Любов & Рукавичка, Стейсі Мур"

Мері

Я бігла коридором університету, намагаючись не врізатися в студентів, які йшли неквапливо, ніби це не кампус, а набережна для вечірніх прогулянок. Моя ціль? Дошка оголошень біля спортивного залу.

Останні кілька днів я все частіше ловила себе на думці, що хочу бути частиною студентського життя не лише в лекційних аудиторіях. Щось активне, щось, що допомогло б мені не лише отримати додаткові бали, але й проводити більше часу з… ем… моїм другом.

Знайомтесь: я, Мері, ідеальна дівчина, яка приймає спонтанні рішення за п’ять секунд і тільки потім задумується, у що вплуталася.

Оголошення про набір у команду черлідерів буквально світилася неоновим німбом:

«Кастинг у команду черлідерів університету! Покажи свій талант та підтримуй нашу баскетбольну команду!»

Внизу було додано ще щось про командний дух, акробатику і неабияку фізичну підготовку. Але я це вже не читала, бо мій мозок гордо вирішив: «Я точно це зроблю!»

— О, черлідинг? — раптом почула я голос за спиною.

Я повільно обернулася і побачила Кеті, дівчину з мого гуртожитку. Вона хижо усміхалася, ніби тільки-но виграла в лотерею.

— Ем… так, — кивнула я, ще раз поглянувши на оголошення, наче воно мало відповісти за мене.

— Ну, удачі, — хмикнула Кеті. — Кажуть, що відбір дуже жорсткий. Вони вибирають лише найкращих.

Ой, як чудово. Чому я не здивована?

Проте я вже прийняла рішення. Назад дороги немає.

Стів

Я стояв на баскетбольному майданчику і намагався зосередитися на кидках, але моя увага щоразу поверталася до тих дивних повідомлень від Мері.

Мері: Гей, а що ти думаєш про черлідерів?
Я: Ем… вони кричать «давай-давай» і махають помпонами?
Мері: Гаразд, забудь. Побачимось пізніше!

Я примружився. Щось тут було не так. Коли дівчина каже «забудь», значить, це треба запам’ятати на все життя.

— Ти знову втикаєш у телефон? — запитав Майк, мій друг по команді, і забрав у мене м’яч.

— Мері хоче щось запитати про черлідинг…

— Ха! Може, вона хоче стати черлідеркою?

Я посміявся.

— Не думаю…

Але ж це Мері… Вона може що завгодно зробити…

Мері

Я провела наступні два дні, переглядаючи відео про черлідинг. Спочатку все виглядало просто: усміхаєшся, махаєш руками, стрибаєш. Але потім почалися кульбіти, сальто, стійки на руках. Моєму мозку це не сподобалося.

— Це жахлива ідея, — сказала я сама собі.

— Що жахлива ідея? — запитала моя сусідка по кімнаті, Кейт.

— Стати черлідеркою.

— О! Це чудова ідея!

Я зітхнула. Мені потрібно було потренуватися. І не просто потренуватися, а зробити щось таке, що справді вразить суддів.

Я розстелила килимок у кімнаті й спробувала зробити сальто. Результат? Я врізалася в ліжко, перекинула свою лампу і заробила синяк на коліні.

Добре, що в мене ще є два дні…

День відбору настав.

У спортивній залі зібралося близько двадцяти дівчат, і всі виглядали надто підготовленими. Вони розминалися, стрибали, розтягувалися.

Я нервово переступила з ноги на ногу. Чому мені не спало на думку хоча б трохи розтягнутися перед тим, як сюди прийти?

— Наступна, Мері! — покликала тренерка.

Я зробила глибокий вдих і вийшла вперед.

Почалася музика.

Я почала з танцювальних рухів — це було легко. Потім додала кілька гімнастичних елементів. І коли дійшла до кульбіту, подумала: «А, будь що буде!»

Я розігналася, підстрибнула, зробила сальто… і, здається, зависла у повітрі.

Наступне, що я пам’ятаю — я лежала на спині і дивилася в стелю.

— Вау, ефектно, — пробурмотів хтось із дівчат.

Тренерка перехилилася наді мною.

— Ти в порядку?

— Так, — видихнула я. — Це було задумано.

Декілька людей засміялися.

— Хм… знаєш, — задумалася тренерка, — ти маєш хороший потенціал. Техніка кульгає, але енергії тобі не позичати. Лишайся на наступний етап.

Я заклякла.

— Тобто… я не вибула?

— Ти пройшла далі. Але тобі доведеться добре попрацювати.

Оце так поворот.

Стів

— Що? Ти пройшла у черлідери?

Я дивився на Мері, яка світилася від радості.

— Так! — кивнула вона. — Правда, тренерка сказала, що я повинна підтягнути техніку.