BooksUkraine.com » Пригодницькі книги » Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук 📚 - Українською

Читати книгу - "Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук"

170
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Щаслива зірка полковника Кладо" автора Ростислав Феодосійович Самбук. Жанр книги: Пригодницькі книги. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 40
Перейти на сторінку:
ви можете пити шампанське, а після нього віскі без содової. Тут офіціант одразу зверне на вас увагу, а кожний другий офіціант, якщо не кожний взагалі — інформатор БЮПО.

Видно було, що цей невеличкий монолог Коломб виголосив з приємністю. І Дюбюель зрозумів його: досі у них не було рівності. Адже Дюбюель привіз інструкції, вказівки, гроші, це ставило його якось вище, і Коломб при першій же нагоді з задоволенням дав йому щигля по носі. Та це не роздратувало Дюбюеля, навпаки, його повага до цієї сухуватої людини в поношеному піджаку й старомодній, але чисто випраній сорочці зросла: Коломбові ніщо людське не чуже, і в цій завжди врівноваженій людині вирують пристрасті.

— Ми вип'ємо з вами після війни, мосьє Коломб, — обернув усе на жарт, — а тепер скажіть мені, коли і як зможу одержати паспорт?

— Цей мій співвітчизник лікувався тут од туберкульозу й помер два тижні тому. Про це знають лише в селі, де він жив. Родичів у Німеччині в нього не було, й нікому не повідомляли. Мешкав він з двоюрідним братом. Для того три тисячі франків — казкова сума, він із задоволенням віддасть не тільки братів, а й свій паспорт. Єдина складність: вам доведеться їхати до Німеччини через Швейцарію.

Це дійсно ускладнювало справу, та, мабуть, у Дюбюеля не було іншого виходу. Він швидко прикинув: доведеться нелегально повертатися з Франції у Швейцарію, бо вдруге візу йому навряд чи дадуть. Звичайно, елемент ризику тут є, однак не такий уже й значний. Кан зв'яже його з макі, а для тих перекинути людину через швейцарський кордон не становить особливих труднощів.

— Ну, от ми й знайшли застосування для зайвих трьох тисяч франків, — засміявся з полегшенням. — Але ви не відповіли, коли я матиму паспорт?

— Завтра.

— А може, ви взагалі фокусник? — округлив очі Дюбюель. — І може, у вас є людина, яка зуміє переклеїти фото?

Це було сказано напівжартома, напівсерйозно, і Коломб відповів тим самим:

— Єдине, до кого можу звернутися, — бюро ХА! Якщо це вас влаштовує.

— Усі контррозвідки світу чомусь викликають у мене огиду.

— В принципі у мене також. Тому ми більше не зустрічатимемось. Паспорт лежатиме у портфелі в камері схову на вокзалі, квитанцію знайдете в листі на ваше ім'я завтра на поштамті після другої години дня.



Стрілка спідометра тремтіла біля позначки 90 кілометрів, і машина немов притискалася до широкої асфальтованої стрічки.

Бригадефюрер СС Вальтер Шелленберг ліниво потягнувся на задньому сидінні. Незабаром Клейн-Лауфенбург, паскудне містечко на швейцарському кордоні, вік би його не бачити. Він і не потрапив би ніколи в житті до Клейн-Лауфенбурга, якби не останнє повідомлення зі Штутгарта: в Женеві знов заговорила російська рація. Першого ж дня вона провела чотири сеанси зв'язку, і радист висів у ефірі мало не три години.

Згадавши зміст попередніх радіограм, Шелленберг жахнувся. Які дані одержала тепер Москва? Здається, цей швейцарський радист має прямий зв'язок із штаб-квартирою генерал-фельдмаршала Кейтеля в Цоссені й іноді знає більше, ніж Канаріс і він, Шелленберг, разом узяті!

Бригадефюрер дивився на пейзажі, що миготіли за вікнами автомобіля, — бачив і не бачив їх. Зараз він зустрінеться з бригадним полковником Роже Массоном, цим хитрим швейцарським лисом, якого він із задоволенням запроторив би до концтабору. Єдина надія, що чаша сія не промине полковника, і колись бригадефюрер спеціально відвідає концтабір, щоб побачити Массона в смугастому одязі, подивитися, як гнеться пихатий колись швейцарець перед німецьким генералом.

Бригадефюрер потер чоло. Він не мав чіткого плану розмови з Массоном, сподівався на провидіння і власну інтуїцію. Головне — знешкодити російського радиста.

Як на думку Шелленберга, ця ідіотська Швейцарія — чиряк на тілі оновленої Європи, чиряк, який треба негайно розтяти, і після Сталінграда…

Шелленберг невдоволено поморщився. Оце «після Сталінграда» і непокоїло його. Зараз усі сили рейху кинуто туди, і він змушений щось вигадувати, щоб зустрітися з якимось пішаком.

Ще півроку тому, дізнавшись про російську рацію в Женеві, вони б не панькалися з швейцарськими нейтралами, навпаки, це б стало приводом до блискавичного захоплення конфедерації. Що-що, а досвід у вермахту є, і чим Швейцарія краща за Данію чи Норвегію?

Ну що ж, усьому своя черга, і після взяття Сталінграда…

Шелленберг роздратовано подумав про генералів, які товчуться на цьому п'ятачку біля Волги. За даними абверу, Радянський Союз знекровлений, не має ані зброї, ані людських резервів. І чого ці фанатики б'ються за Сталінград?

І все ж тривога не полишала його, певно, тому, що ця грандіозна війна на Сході затягнулася й загрожувала неприємностями: росіяни воювали не за правилами, чіплялися за кожне місто й село; скільки вже тривають вуличні бої в Сталінграді?

Бригадефюрер не встиг згадати скільки: їхню машину кинуло праворуч, понесло в кювет. Шелленберг уперся обома руками в спинку переднього сидіння, не встиг навіть закричати й не зміг би, так перехопило подих.

Автомобіль, з'їхавши правим колесом у кювет, зупинився. Бригадефюрер одразу опанував себе. Запитав спокійно:

— Що трапилося, Ерхард?

— Спустила шина, бригадефюрер, і я ледве утримав автомобіль.

Шофер вискочив на узбіччя, схилився над колесом. Ад'ютант відчинив дверцята, і Шелленберг вийшов з машини. Подивився на годинник.

— Скільки вам потрібно часу, Ерхард?

— Десять-дванадцять хвилин, бригадефюрер.

— Але ми запізнюємось. — Шелленберг завагався на секунду, потім наказав ад'ютантові: — Ви поїдете вперед. Зустріньте Массона і привезіть його сюди… — Вказав на будинки, що приліпилися за кілометр на березі Рейна. — Здається, це Вальдшут?

— Так, бригадефюрер.

— Беріть машину охорони.

— Але ж, бригадефюрер…

— Зі мною залишаться два охоронники, і я почекаю. — Не міг же він сказати ад'ютантові, що почувався затишно лише в своєму броньованому автомобілі. Біс його знає, може, десь за поворотом уже чекають… Ні, вбивство Гейдріха навчило його, і він не стане ризикувати. — Рушайте, Ерхард, — повторив, — не гайте часу!

Штурмбанфюрер сів у «мерседес» охорони.

1 ... 16 17 18 ... 40
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щаслива зірка полковника Кладо, Ростислав Феодосійович Самбук"