Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

Ледве торкнувшись дверної ручки, я вже відчула вульфенів, по вібрації голосу, за особливим запахам.

ВОНИ прийшли.

- А він якого біса тут робить?! 

Обурено насупившись, Едвард кинув погляд на одну досить галасливу  компанію молодих людей. На перший погляд від людей їх відрізнити зовсім неможливо, різницю чують лише перевертні на зразок мене та мисливці.

Це були вульфени. Семеро, три дівчини і чотири хлопця.

- Кого ти маєш на увазі? - поїдаючи їх очима, я напряглася струною, але альфи серед них я не відчувала.

- Тім Пайк, прийомний син шерифа. У нас з його дружками занадто розжарені взаємовідносини, - процідив Ед, чи не бризкаючи слиною, - Давненько вони сюди не заглядали. Зазвичай без мордобою не обходиться. Тім начебто спеціально провокує всіх на бійку. Мені навіть здається, що коли він поруч - у людей паморочитися щось в мізках і люди починають робити дивні речі. Цікаво, Пру передчував саме цю небезпеку?

- Можливо. Я обслужу їх столик. Не сперечайся! - свій тон я підтвердила ще й владним поглядом. Трохи вивчивши мене, Ед зрозумів, що в даний момент краще мені не заважати.

Один з них зловив мій погляд ще здалеку, і я вже не могла відірвати від нього своїх очей. …Пізно усвідомлювати, що потрапила в капкан. Чим ближче я підходила до цього столика, тим сильніше наростав ритм мого серця. ... Жар. ... Задуха. ... пестливий звір всередині мене.

А потім, ... я відчула це вперше ...                 

Це коли ти вдихаєш, а видихнути вже не можеш, і серце в твоїх грудях раптом розпирає до величезних розмірів і воно кевкає, і світ, який був навколо тебе починає обертатися з шаленою швидкістю, і єдине, що тебе утримує - це його очі, немов ваш погляд це сталевий канат, і коли твоє дихання нарешті відновлюється - ти вже розумієш, що той єдиний, кого ти потребуєш навіть більше ніж повітря - існує, що бажання бути з ним сильніше інших разом узятих бажань, що твоя душа не запитавши дозволу припала до нього і з цього часу твій сенс життя включає і його теж.

Це промайнуло в одну мить , і я дико жахнулася, усвідомивши кривий  глум своєї долі - саме з цим вульфеном жадала злучитися моя суть. Вульфени обирають собі пару на все життя, але моя проблема полягала в тому, що він виявився бетою, правою рукою альфи, якого я повинна буду вбити. За фактом хлопець, на якого я так несподівано і недоречно запала - мій ворог.

«Цікаво, що відчув він сам? Повний капець .... »

Незважаючи на те, що він сидів на стільці, я оцінила його зріст - він був вищий за мене, я ледь дістану йому до плеча. Підтягнутий, як і всі вульфени, біцепси, які випирають з-під футболки, зухвале тату вовчої голови на шиї, темно-каштанове волосся, коротка стрижка, досконалий ніс і губи, брутальна щетина, яка була йому так до лиця, а очі . ... 

Хочу такі ж вії! Його очі мали рідкісний колір - аквамаринові, не те сині, не те зелені, як Тихий океан, небезпечні і такі ж глибокі.

«Я повинна зібратися, взяти себе в руки і ні в якому разі не видати своїх відчуттів. Це безумство, це просто неможливо! А чому ні? Зі мною давно не траплялося визначених довбаним роком гидот! Саме час!»

- Що ви тут забули ? - цікавлюся відверто абсолютно нахабним чином - територія то належить їх зграї, продовжуючи дивитися в ці неможливо красиві очі. Гіпноз бети не діє на альфу, і тим не менш у мене з-за нього їде дах.

- Я думаю, ти знаєш. Загадкова особа, - посміхається він, добиваючи мене цим остаточно. - Мене звуть Тім. Ти тут трошки побешкетувала. Не хочеш розповісти нам про себе, поки я поблажливо налаштований?

«Ганьба мені. Я альфа, природжений лідер, стою перед ними як остання школярка і не можу відкрити рот! Тільки витріщаюсь і червонію»

- Ти чимось маскуєш себе? Я і зараз відчуваю цю хрінь на твоїй шкірі. Розумно! До всього ти вмієш ставити блоки від гіпнозу. Значить, тебе добре навчали. Мила, ти що язика проковтнула? - Тім глузливо хмурить свої ідеальні брови. - Гаразд, доведеться зняти тебе з гальм, - він піднімається, смикає мене, притискаючи до себе, і нахиляється. Я знаю, що зараз відбудеться, і перш ніж він це зробить , встигаю пробурмотіти:

- Все трохи складніше ...

Будь-якого іншого я б уже жбурнула об стіну, але тільки не його. Тепер в моєму племені для мене існує один виняток - вульфен, якому я ніколи не зможу заподіяти шкоди, якого ось так нерозумно і раптово обрало моє серце. Проти цього я не можу встояти, воно сильніше за мене, я не хочу боротися з цим, навпаки, я теж хочу відчути його смак. Це не він поцілував мене, це був обопільний поцілунок, я відповіла йому. ...

А потім ... він злякано відсахнувся. Я бачила це сторопіле здивування в його погляді. Відчувши хто я, він, тим не менш, не міг зрозуміти моєї відповідної реакції.

«Господи, хоч би не додумався! Тільки цього для повної катастрофи мені зараз і не вистачало!»

- Тім, хто ця сучка? - не витримала одна з дівчат, збита з пантелику виразом обличчя Тіма.

- Вона ... альфа, - все ще дивлячись мені в очі, видавив він, але вже напружено, страшно холодним тоном. - І ця територія вже зайнята, ти тут непрохана шавка .

- Значить, ... вам доведеться поділитися, а заодно навчитися дотримуватися законів. Я залишаюся, тепер це мій будинок, і вам краще забратися звідси, поки шавка ще тримає себе в руках.