Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

— Такі гарненькі… І стильні! Зачіски, одяг… Маленькі копії татка, — підморгнула Катя.

Ліка вже встигла пристроїти Мирона і Матвія у дитячу кімнату. Вона була надзвичайно зручна у цьому клубі. Три стіни прозорі, що дозволяє бачити свою дитину майже з будь-якого куточка тренажерного залу.

Ох, і здивувалися всі, коли вона прийшла (вірніше, приїхала на авто, наданому Єгором) з двома малюками! Питань — вагон! А Ліка тільки жартувала, що взяла погратись. Крім Катерини, ніхто і не знав, чиї це діти.

— Знаєш, я ще й брата Єгора бачила, — посміхнулась Ліка, — тому прийшла до висновку, що в їх роду, мабуть, всі чоловіки красені.

— І що ти далі робитимеш зі своїм красенем? Чи навіть трьома вже… — схилила голову набік Катя.

— Давай не тут? — повела очима в сторону ресепшену, де якось підозріло активною стала Дарина.

Розходжує туди-сюди, намагаючись ближче до них підібратись.

— У мене зал вільний. Клієнтка буде через п'ятнадцять хвилин. Поговоримо там?  — запропонувала Катерина.

 — Ходім, — погодилась Ліка.

Перед тим, як піти від дитячої кімнати, помахала хлопцям. І вони одразу ж помахали у відповідь, посміхаючись. Завдяки їх комунікабельності, з нянею поладили за лічені хвилини. І вже активно вивчали іграшки, які були в новому для них місці.

— Я б не сказала, що тобі з ними важко, — зауважила Катерина по дорозі до залу для йоги.

— Якщо чесно, страшно, що аж ноги трусяться часом, бо ж відповідальність, сама розумієш, — кивнула подрузі. — Але, що мене дивує, вони справді самостійні: одягаються, роздягаються, миють руки, їдять самі, граються… І це ще не все, чим Матвій і Мирон відрізняються від інших дітей, яких я бачила протягом життя. Вони… Це прозвучить дивно, але вони, ніби дорослі. Так, розмовляють нечітко, по-дитячому незграбні і смішні, та з ними напрочуд легко домовитись! — з захопленням ділилась. — Ти мене знаєш: панькатись я не люблю. І з ними я теж серйозна. Розмовляю, як з тобою. І вони все розуміють з першого разу, не треба вмовляти. Якщо так буде і надалі, то я скажу, що вони просто золоті діти! — підняла руки вгору.

Катерина, яка уважно слухала, після цього жесту розсміялась.

— Дійсно незвичайні близнюки, якщо навіть ти у захваті, — хитнула головою подруга.

— До речі, вони не близнюки, а двійнята, — підняла вказівний палець вгору Ліка. — І це дуже добре, бо я й так ледь навчилась їх розрізняти.

— Правда? А я впевнена була, що саме близнюки, — здивувалась Катя.

— Насправді, якщо їх одягнути по-різному, що особисто я і робила б на місці Єгора, зробити різні зачіски, то не такі вже вони і схожі були б. Матвій навіть трошки вищий, це помітно, коли вони стоять поруч, — активно жестикулюючи, розповідала.

— О! Ти з ними тільки першу добу, а вже маєш рекомендації для батька дітей? Оце ти серйозно підійшла до справи… — жартувала Катерина.

— Та ні, це я так… — відмахнулась Ліка, але не дуже впевнено.

Просто несподівано піймала себе на думці, що з нею щось дивне відбулось за цю ніч, коли і плакала, і думала, і з Єгором говорила, а потім знов багато думала. В її світогляді наче все, як було. Ліка не хоче ні заміж, ні дітей народжувати… Але, разом з тим, Єгора теж кидати не збирається.

Аж застигла на місці, знову поринувши в аналіз ситуації.