Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

— Добре, подруго, тобі видніше, що там і як є і буде, — посміхнулась Катерина, зробивши вигляд, що не помітила збентеження Ліки. — А поки малеча з тобою, кажи, якщо потрібна моя допомога. Я не знаю… може, за продуктами в магазин сходити… — розмірковувала, відкриваючи зал для йоги.

— Дякую, Катюша, якщо виникне потреба, звернусь до тебе. На разі в нас все є. Татко попіклувався. Мені вчора і продукти привезли з дитячими речами. Ледь у холодильник помістилось усе.

— Який молодець!

— Так, передбачливий. Гроші теж лишив, хоча не уявляю, на що маю стільки витратити, якщо у дітей є все. І авто надав. Ой, я ледь розібралась з цими автокріслами! — розсміялась.

— А з усім іншим розібралась? Минуле Єгора, дружина… — знову серйозно глянула Катерина.

— Дружина? Не було її ніколи. Там, взагалі, така історія… — тяжко зітхнула Ліка, готуючись поділитись з подругою.

— Доброго ранку! — постукавши, відразу відчинила двері відвідувачка, записана на заняття до Каті.

— Доброго ранку! — привітались і дівчата.

— Договоримо в обід, — кивнула Ліка і вийшла з залу.

***

— Як минув день?

Єгор подзвонив не вперше за сьогодні, але Ліка постійно зайнята була або вже за кермом, їдучи додому.

— Добре. Я трохи відео зняла, як хлопці граються в дитячій кімнаті. Надіслати забула, сьогодні у мене тренувань багато було. Але зараз вже приїхали додому, скоро вечеряти підемо, я дозволила дітям на майданчику погратись, — задоволено розповідала Ліка.

— О! То в них день насичений! Друзів багато було в дитячій кімнаті? — весело запитав Єгор.

— Багато. І найцікавіше, що сьогодні вперше не плакала донька однієї відвідувачки! Зазвичай на весь клуб вередує. Тому твоїм дітям ледь не роботу у нас пропонують! — сміючись, розказувала.

— Я й не сумнівався, що все буде добре. Дякую тобі! — з теплом відповів.

— Один момент все ж таки мене турбує. Ми вночі це не уточнили. Не знаю, чи можна було говорити, але… Дарина в кінці дня підійшла і прямо запитала, чи це твої діти? А я якось розгубилась від несподіванки. Не ображайся, але я зізналась, — невпевнено сказала.

— Не преймайся. Все гаразд. Раніше чи пізніше всі дізнались би. В цьому нічого страшного. Та й тепер вже можна, — заспокоїв. — Ліка, я теж з колегами піду вечеряти, а потім подзвоню, мене вже чекають. Цілую вас!

— І ми тебе! — відповіла перед тим, як розмова перервалась.

Посміхнулась. А потім в думках сплило його «тепер вже можна». І що це має означати?