Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

Я кусала губи, дивлячись під ноги. У голові складався поганий сценарій. Якщо Академію закриють, то мені не буде куди піти. Хіба що я встигну зробити собі документи та поїхати до Шедану. По старій пам'яті мені, можливо, допоможуть укласти магдоговір у третьому шпиталі. Але якщо ні? Якщо Йозеф відправить мій портрет на всі пости, і хтось доповість про мене? Чи укладення договору затягнеться? Чи мені просто відмовлять через відсутність вакантних місць? Мені доведеться втекти, ідеально - загубитися в якомусь глухому селі чоловік на п'ятдесят, але і там можуть знайтися ті, кому потрібно буде поїхати в місто і всім знайомим розповісти про дівчину із балакучим звірятком на плечі. Я скосила очі на Геррі. Він так само задумливо дивився на мене.

Обернувшись до співрозмовника, я посміхнулася і запитала:

- А на що ви побилися об заклад з містером ат Рогадом?

Він зацікавлено глянув на мене і знову здивував, чесно відповівши:

- Якщо Годамн цього року буде представлений на Фельських змаганнях, то я виконаю одне його бажання, але якщо команди від Академії Проклятих там не виявиться, то він рік працюватиме у Голданарі тренером із фіз підготовки.

Я задумливо хмикнула. Ми вже майже підійшли до воріт навчального закладу, коли я з інтересом підняла брову.

- Тоді, можливо, у вас є мотив бажати, щоб Годамн закрили на рік?

Загір відверто розреготався, почувши це. Потім все ж таки спростував мої припущення:

- Демони, звичайно, не люблять програвати, але я не спустився б до подібного. Наше парі було чесним. Про прокляття повідомили лише позавчора.

"На день пізніше, ніж я отримала запрошення на роботу" - майнуло в голові. Ми увійшли на територію Академії та зупинилися. Загір оглядав будівлі, які потребували ремонту, а я роздумувала над почутим. Наскільки я змогла зрозуміти характер Дорайна для нього програш буде дуже болючим, а робота фізруком у Голданарі, коли його друг там ректор… гадаю, демон дуже-дуже не хоче програвати. Особливо так принизливо - навіть не отримавши шанс спробувати щось зробити, а просто заробивши дискваліфікацію через невідоме прокляття. Тому він захоче зберегти Годамн, і, здається, в цьому ми з ним союзники.

Блондин тільки обернувся до мене, щоб сказати щось ще, коли збоку пролунав окрик:

- Загір?

Дорайн наближався до нас із боку гуртожитків. Руки він сховав у кишені штанів, піджак був розстебнутий, дозволяючи побачити світлу сорочку на спортивному тілі. Чоловік гордо оглянув нас. Зупинив погляд темних очей на другові та запитав:

- Ти намагаєшся звабити одного з моїх викладачів?

- Обрав самого переляканого, - заявила я, чомусь раптом відчувши себе на території навчального закладу в безпеці й від цього трохи знахабніла. При цьому схрестила руки на грудях і з викликом подивилася на Дорайна.Той закотив очі, а потім видихнув:

- Так ось на кого ти задивився у кафе.

Ректор Академії Проклятих підійшов ближче і роздратовано глянув на Загіра:

- Здається, ти дуже поспішав у Шедан.

Блондин кілька хвилин намагався змагатися з товаришем поглядом, але все ж відвів очі й подивився на мене:

- Дякую за прогулянку, міс Міон. Сподіваюся, ще зустрінемося. Якщо раптом втратите роботу - можете приходити в Голданарі, буду радий вас бачити серед моїх викладачів.

- Заверни губу назад, Заг, - вишкірився Дорайн. - Елері підписала магдоговір на рік, але виявила бажання продовжити його вже зараз.

- Можливо, до міс Міон просто не надходили пропозиції з інших навчальних закладів, - посміхнувся демон дивлячись мені в очі. - Ми не знаємо що буде з цією Академією за кілька тижнів. А в Голданарі вас уже чекатимуть.

Я відвела очі й подивилася на Дорайна, зіткнувшись з потемнілим поглядом. Згадала шикарну будівлю найкращої Академії Ізаріди, і одразу поряд побачила магістрат. Тут же пам'ять послужливо підкинула картинку Йозефа, який працює через вулицю від Голданарі.

Я ледь помітно хитнула головою. Мені здалося, що Дорайн тільки цього й чекав. Він знову звернув погляд на друга:

- Якщо раптом у Елері з'явиться потреба у роботі, я повідомлю тебе першим. Але поки що вона викладач у моїй Академії, а ти відверто намагаєшся її переманити. Тому пішов би ти звідси подалі, Загіре, поки я не викинув тебе за ворота.

- Як грубо, - скривився демон. А потім все-таки глянув на друга і попрощався: - До зустрічі, Дор. - І останній глузливий погляд на мене: - До побачення, Елері.

Демон розвернувся і гордо пішов, покинувши Годамн.

Дорайн теж не став затримуватись у дворі й подався до будівлі головного корпусу. Я кинулася слідом:

- Містере ат Рогад, стривайте.

- Що ще? - Чоловік обернувся і зміряв мене невдоволеним поглядом. Демон явно був розгніваний, але мені треба було поговорити з ним якнайшвидше:

- Я знаю про прокляття, - заговорила, заламуючи руки.

- Хочете втекти? - зневажливо скривив губи Дорайн. - Попереджаю одразу. Загір не найкращий варіант для роману.

- Не потрібний мені роман! - Розлютилася я. У цього демона явно була якась особлива здатність дратувати мене. - Мені потрібна робота в Годамн, я не збираюся йти!

Цією заявою я змогла здивувати чоловіка. Він обернувся повністю і вигнув брову, приготувавшись вислухати мене.

- Я знаю і про вашу суперечку з містером ат Руа, - після цієї фрази куточок рота Дорайна смикнувся, але він не перебивав. Я ретельно підбирала слова: - Для мене робота в Академії Годамн дуже важлива. Я не можу собі дозволити її втратити. І тепер я розумію, що для вас дуже важливо хоча б спробувати взяти участь у Фельських змаганнях. У мене достатньо знань і я можу допомогти вам у підготовці учнів, але для початку ми маємо щось вигадати, щоб зруйнувати прокляття.

Погляд Дорайна став задумливим, розфокусувався і завмер. Кілька секунд я чекала на відповідь і, нарешті, низький глибокий голос порушив тишу. Чоловік ступив до мене і простяг руку, ніби укладав зі мною контракт.