Читати книгу - "Хтива мрія. Книга перша, Єва Басіста"

- Треба щось для сміливості, - кажу без жодних роздумів та обертаюся до Галі. - Ходімо сядемо за столик.

- Добре, - погоджується подруга, але додає свою версію подій. - Звісно, можна було до них одразу нахабно приєднатися, але… Бачу, що тобі треба трішки розслабитися. Ти вся напружена.

Щодо останнього речення - Галя мовить чисту правду. Я дуже напружена. Це вловлюю кожною клітинкою свого тіла.

Конче треба сьорбнути щось із хмелем. Не дуже гарне "заспокійливе", але без нього ніяк, бо мене вже усю теліпає. Серце у грудях ритмічно танцює.

Боже, кожний раз коли я бачу його, то мій стан тільки "погіршується". Зовсім шаленію та голову втрачаю. Мені стає страшно від своєї реакції на нього.

Сідаємо за столик, і я йду по коктейлі. Серед величезного списку обираю "Піна колада".

За декілька хвилин несу напої, де один без алкоголю, та йду до столика, де Галя вже не одна. Біля неї сидить Владислав. У нього насуплений вираз обличчя. Тонкі вуста опущені, а брови складені в одну лінію. Напевно, слухає відмову.

Хоча дарма вона його кидає у "френдзону". Він доволі симпатичний, а також… Моментально виконав її примху. Не пустив тих дівчат.

Я сповільнюю ходу. Не хочу переривати їхній діалог, але і не перерву. Він стає та йде, а Галя тільки очі закочує та губки, які нафарбовані кораловою помадою, надуває.

- Дала йому гарбуза? - ставлю келихи на стіл, а той що без алкоголю – ближче до Галі, та сідаю. Коли приземляюся на стілець, то обертаю голову. Роман та його товариш сидять. Вони також щось п'ють

- Довелося, - обертаюся я, а вона притягує свій келих ближче. Знімає зі стінки шматочок ананаса, який слугує додатково й декором. Закидає до рота й кривиться.

- Образився? - тягну коктейль - смачний.

- Ага, - жує вона ананас. - Але пообіцяв, що я стану його. Хоче підкорювати.

- Отже, дуже сильно подобаєшся, що подібне мовить, - відлипаю від білої соломинки.

- Хай підкорює, - байдужо мовить, підпираючи рукою обличчя. - Я йому не забороняю, але нічого у нього не вийде. Сказала це, аби час дарма не гаяв, а він тільки більше напірився. Його проблеми.

- Стосунки складна річ, - белькочу їй, розуміючи почуття Влада - відмова.

- Але цікава та приємна, - змінюється настрій у Галі. Вона стає знову веселою. - Нам треба обговорити тактику…

- Яку тактику? - уриваю, вигинаючи брови.

- За якою ти будеш Романа зваблювати, - уточнює докірливо подруга. - Чи ти вже сьорбнула спиртне та забула, що тут робиш?

- Та не забула, - тихо відповідаю, добре пам'ятаючи, що далі на мене чекає - дуже нервові моменти.

- І які думки маєш?

- Ну.., - тягну довго літеру "у". -  Підемо, як ти сказала, та сядемо за їхній столик. Але після коктейлю…

- Хай буде так. У  цьому разі я на себе візьму його товариша, аби вас залишити наодинці.

Ідея хороша. Аби тільки все вийшло, бо зараз мені важче буде «з'їсти» відмову. Тепер точно так просто його не забуду.

- Чому мовчиш? - звертається Галя.

- Либонь, підемо після двох коктейлів, - підіймаю на неї погляд та зустрічаюся з її очима. - Мені страшно, - зізнаюся.

- А якби на тобі була сукня - мала б впевненість, а там…

Галя зупиняється та раптово через весь столик простягає до мене руки. Я нічого не розумію, а коли починає розщібувати ґудзики - до жирафи доходить. Робить мені декольте, бо я маю дивну звичку попід горло все застібати.

- Досить, - зупиняю Галю. - Далі вже буде видно бюстгальтер.

- Ок, - забирає вона від мене руки. - Ось так уже краще. Хоч за щось зможуть його очі зачепитися.

- Мабуть, - опускаю голову, дивлячись скрізь виріз на яскраво рожевий бюстгальтер. Згадую, які на мені трусики… Чорні.

- Знаєш, що будеш йому говорити? - кидає складне запитання. - Чи станеш імпровізувати?

- Мабуть, імпровізувати, бо якщо почну зараз думати, що казати, то коли підійду - все гарненько забуду.

Вона киває головою, а я знову обертаюся до нього. Він задумливо дивиться в телефон своїми блакитними очима. Ну нічого.. зараз ще більше стану "сміливішою" та змушу його відлипнути від  смартфона.

Як я ж нині шкодую, що дійсно не привела себе в порядок. І треба було мені надутися через батьків?

Коли допиваємо коктейлі, то я йду за наступними, а Галя нагадує, що їй брати безалкогольний, і одночасно підкидує:

- Сподіваюся, що ти цієї ночі не потрапиш додому…

Я усміхаюся. Розумію натяк. Але яка же розпусниця Галя…

- Подивимося… Хоча в перший день знайомства лягати в ліжко - не дуже гарна ідея.

І це сказала людина, яка вже встигла подумки віддатися йому. Жах…

- Нормальна, - хмикає. - Давай шуруй за коктейлем. Не тягни час за одне місце.

- Йду, - встаю я.