Читати книгу - "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon"

Тож, з такими думками вона і лягла спати. Години минали, але заснути вона так і не змогла, тому що постійно думала про майбутню фінальну гонку, у якій мав стартувати Курт Метьюз разом з іншими найшвидшими пілотами-гонщиками, кожен з яких прагнув здобути титул чемпіона і вважав космічні перегони сенсом усього свого життя.

Заснула Пона аж під ранок, а коли прокинулася, то Аелін у кімнаті вже не було. Ймовірно, та, як завжди, швидко і тихо зібралась, поснідала, а потім пішла до готелю працювати. Кожного разу білявка не припиняла дивуватися тому, як їй вдається бути такою непомітною та швидко і безшумно робити свої справи.

Але те ж саме вона могла сказати і про Тагі. Якби на неї випадково не напали контрабандисти, то б вона і досі нічого про неї не знала. Тож, згадуючи своє знайомство з охоронницею, Пона встала з ліжка, а потім пішла приймати душ. Робочий день обіцяв бути хоч і нудним, але доволі насичений справами та продуктивним, оскільки тепер у неї були додаткові власні кошти, які можна було витратити на розширення бізнесу.

Розуміючи, що Курт не візьме у неї жодного міжгалактичного сата, вона вирішила більше не наполягати на тому, щоб він попри свою гордість та переконання прийняв її фінансову допомогу, а натомість зосередитися на власних справах. Та варто лише їй було опинитися у своєму робочому кабінеті, не минуло і кількох хвилин, як до неї знову завітала королева Тамаріс.

Білявка не надто зраділа цьому візиту, тому що мала приступити до роботи, а не вкотре розважати поважну і доволі таки настирну гостю розмовами. Але та вже була у її кабінеті, задоволена та щаслива. Наступної миті королева мило посміхнулась і промовила:

- Доброго ранку, Помпонія.

- І Вам також, Ваша Величність. Ви сьогодні прийшли доволі рано. Щось трапилося?

- Ні, моя дорога, нічого не трапилося, просто перед сніданком я вирішила здійснити ранкову прогулянку, але спершу зайшла до тебе щоб привітатися і побажати тобі вдалого робочого дня. Ще я хочу запросити тебе скласти мені компанію під час невеликої подорожі, яку я збираюся здійснити після обіду. Тож, якщо у тебе на цей час не заплановано ніяких важливих справ, я чекатиму на тебе біля технічної майстерні.

- Ваша Величність, невже Ви зібралися дивитися космічні перегони з майданчика, який знаходиться біля великого ілюмінатора?

- Саме так, - відповіла королева і задоволено посміхнулась. – Кажуть, що звідтіля добре видно гоночний трек, а сьогодні відбудеться фінальна гонка на гравітраках.

- Але ж це небезпечно, - промовила Пона, при цьому намагаючись знайти хоч якийсь привід для того, щоб ввічливо відмовитися від пропозиції королеви. А ще у неї був поганий настрій через безсонну ніч, після якої вона не почувалася відпочилою. – Та й не видно з того імпровізованого оглядового майданчика майже нічого.

- Чому ти так вирішила? Я бачила, як щодня місцеві техніки на своєму робочому транспорті доставляють туди цілу купу глядачів…

- Так, але це – заборонено.

- Тоді чому робочий персонал зухвало нехтує цією забороною?

- Тому що легковажні багаті фанати-роззявляки платять їм за це немалі гроші. Я мала б повідомити про ці систематичні порушення Закеріасу Семакі, але була настільки заклопотана, що просто забула це зробити. Так вже сталося, що головний інженер зараз вирішує якісь свої дуже важливі родинні справи та проблеми і зовсім не зважає на те, що роблять за його відсутності підлеглі. Іще бракувало, щоб з кимось з наших гостей сталося нещастя через необережність одного з них, адже біля великих панорамних ілюмінаторів розміщені відбивачі. Якщо раптом хтось з техніків не впорається з керуванням і ненароком влетить в один з них, то ми матимемо зайві проблеми, що не додасть позитивних відгуків нашій туристичній базі.

- Зрозуміло, - кивнула королева. А потім, лукаво усміхнувшись додала: - І, все ж таки, я ризикну. Шкода, що ти не бажаєш скласти мені компанію, а ось Закеріасу Семакі не варто про усе знати.

- Воля Ваша, але я Вас попередила про можливу небезпеку.

- Помпонія, скажи правду, ти ж навмисне не хочеш дивитися перегони… Можливо, сталося між тобою та Куртом щось таке, про що тобі не хочеться розповідати і що сильно вплинуло на тебе?

- Та ні, - знизала плечами білявка. – Нічого такого.

- Боїшся, що під час перегонів з ним може статися нещастя?

На це Пона не знала що відповісти. Можливо, королева мала рацію і це було своєрідним підтвердженням того, що у неї таки були сильні почуття до Курта Метьюза. Згадуючи усі ті трансляції, за якими до сьогодні вона з захопленням спостерігала, їй раптом спало на думку те, що під час кожної гонки, деякі пілоти-гонщики, якщо не гинули, то зазнавали доволі серйозних травм. Як-не-як, але така жахлива статистика існувала, тож і Курт не був застрахований від того, щоб не потрапити до одного з таких сумних списків.

Від такої думки у білявки ледь не похололо усе усередині. Але наступної миті до тями її привів вже знайомий дитячий голос:

- Пані Помпонія, сьогодні буде перша фінальна гонка. Не бажаєте зробити ставку і знову виграти?

- Реайя, що ти тут робиш? У цей час ти мав би бути у школі…

- Сьогодні у школі свято та благодійний ярмарок і, оскільки я і мама цього року не приймаємо у ньому участь, то вона дозволила мені залишитися тут.

- А чому вона не приймає участь? – запитала Пона, підозріло дивлячись на хлопчика.

- Тому що у неї немає на це часу. Вона сьогодні працює і тато – теж. Як тільки будуть готові тістечка для крамниць, він полетить у місто, щоб доставити їх усі замовникам. Тож сьогодні увесь день мені доведеться вештатися по турбазі.

- Чому вештатися? Тут поряд є дитячий майданчик, думаю що ти легко зможеш знайти там собі чим розважитися або знайти компанію.

- Я вже на маленький хлопчик, тому нічого там цікавого для мене немає, а знаходитися на кухні поряд з матір’ю Ви самі заборонили мені та брату. Тому Бенха зараз у дитячому садку, а я – як дурник вештаюся біля дитячого майданчика, де бавляться малюки багатих гостей разом з своїми няньками або бабусями. Зрештою, мені усе це набридло і я вирішив не гаяти час даремно, тому прийшов до Вас, щоб заробити трохи грошей… Ви ж можете мені допомогти як минулого разу…