BooksUkraine.com » Фентезі » Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало 📚 - Українською

Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

134
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Ліїн із роду со-Ялата" автора Тетяна Гуркало. Жанр книги: Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 169 170 171 ... 180
Перейти на сторінку:

— Якого до демона сина? — роздратовано спитав Юміл, котрий і думати забув про безголового капітана Рівву. Не до нього було.

— Того, що на тому шлюпі, в озері, з контрабандою. Він був капітаном, а зараз мертвий. Це будь-хто, хто вміє звати духів підтвердить. Ви його вбили.

— Яке озеро з контрабандою до демонів? — спитав Велівера, роблячи крок до посланця.

— Корабель з контрабандою, — поправив дурень, відступаючи. — Втоплений вами в озері. Там був син адмірала Рівви, капітаном був. Ось.

А потім розвернувся і просто втік.

— Безумець якийсь, — сказав розпорядник. — Всі ж знають, що синові адмірала було заборонено наближатися до кораблів. А довірити йому капітанство... Точно безумець. Так, слухайте далі, юначе, мені ще іншим нареченим все це пояснювати, а потім і дівчатам їхню частину скороченого ритуалу.

— Так він ще й скорочений, — пробурмотів Велівера, який так і не спромігся побувати на жодному весіллі.

Що за контрабанда і озеро, він, нарешті, зрозумів, а озирнувшись і не знайшовши поглядом Айдека, зрозумів, що він чудово дивну розмову чув і самостійно прийняв рішення наздогнати, простежити, а якщо знадобиться, ще й катувати.

— Гаразд, слухаю, — зітхнувши, сказав капітан. Ні, він знав, що весілля справа стомлива, але не очікував, що в його випадку це взагалі виявиться біг наввипередки з сонцем та іншими парами. А то мало, раптом, якщо не встигнуть добігти, його з Ліїн вирішать не одружувати.

***

Святковим нареченим тим часом теж було не нудно. Їм довелося вкотре переміряти всі сукні, бо хтось їх переплутав і всерйоз боявся, що дівчата не впізнають ту, яка шилась саме для них.

Не встигли наречені розійтися по кімнатах, як якийсь ідіот вирішив востаннє ризикнути і викрасти Качечку. Через вікно. Видершись канатом із зав'язаними вузлами і, мабуть, збираючись по ньому ж спуститися з дівчиною в зубах, бо руки будуть зайняті. З дівчиною, що виривається, брикається і кричить.

Такого божевілля не витримало навіть підвіконня, за яке ідіот примудрився зачепити кішку. І на півдорозі до вікна, якраз тоді, коли дівчина відчинила двері, щоб зайти із спільної вітальні, підвіконня загадково заскрипіло, затріщало, а потім переломилося навпіл, вивільнивши гак. Мисливець за багатими нареченими тільки й встиг прокричати щось невиразне, впав на клумбу, знищивши червоні маки, і отримав кішкою з підвіконням по голові. Після чого благополучно затих.

Дізнавшись про цю «цікаву» історію, і так незадоволена імператриця грізно тупнула ногою, наказала привести до неї начальника варти й наказала поставити по вартовому під кожним дівочим вікном. Нікого стороннього не пускати навіть близько до коридору, де є кімнати дівчат. Пробувати всю їжу та питво, що їм доставляють. І вигнати до демонів усіх підозрілих молодиків, які незрозуміло чому ошиваються в саду. Після чого випила ліки від головного болю і заявила, що наступного, хто її засмутить, відправить у безстрокове заслання. А того, хто спробує викрасти нещасну Качечку, взагалі накаже стратити. І не якось, а так, як за старих часів чинили зі зрадниками — посадять у бочку, заллють її розплавленою смолою і скинуть у море.

І чи то погроза подіяла, чи приклад вбивці маків, але більше дівчат ніхто так і не потурбував до самого світанку.

А вдосвіта, і навіть трохи раніше, до них прийшли служниці, подруги імператриці і якісь сторонні дівчата і, перемежуючи фальшивий плач з не менш фальшивим піснеспівом і хихиканням, стали дівчат вбирати. Ну, хто як умів.

Коли ці діви з реготом розбіглися, щоб теж причепуритися, виправляти все ними навкручене стали професіонали. Наречені, котрі перебували у тихому жаху, трохи розслабилися, милостиво вислухали чиюсь там вдову, яка палко запевняла, що відтепер на них чекають радості, солодощі і все найкраще. А потім низкою потягнулися за нею до женихів і нового життя, позіхаючи на ходу, але намагаючись радісно сяяти, як воно і належить щасливим імператорським нареченим.

Адже народ дивиться і обчислює за їх настроєм погоду, надої і навіть кількість яєць, які неодмінно знесуть кури перед зимовим святом.

***

1 ... 169 170 171 ... 180
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"