Читати книгу - "Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon"

Усе так і сталося. Хлопчик всівся перед великим голографічним екраном прямо посередині її робочого кабінету і почав уважно переглядати по різних спортивних каналах новини та відео-щоденники з космічних перегонів. Королева Тамаріс надто швидко здійснила свою ранішню прогулянку і поснідала у ресторані, а ще за годину приєдналася до хлопчика.

До обіду вони не зводили очей з голографічного екрану в очікуванні старту фінальної гонки на гравітраках. Раз по раз перемикаючи канали, вони переглядали рейтинги різних пілотів-гонщиків, спостерігали за змінами у залікових таблицях та емоційно дискутували.

Пона досить довго терпіла цей галас, але за кілька хвилин до початку трансляції фінальної восьмигодинної гонки у неї урвався терпець і вона голосно гримнула:

- Вам обом іще не набридло?! Скільки можна?! Ви ж обіцяли, що не галасуватимете.

- Ой, - затулив рота долонею Реайя і ніяково глянув на розлючену білявку.

- Усе, мовчимо, - прошепотіла королева.

Дивлячись на могутню інопланетну володарку, Пона збагнула, що та раділа, наче мала дівчинка, знаходячись поряд з дитиною, яку вперше бачила. Можливо, зараз для неї це була коротка радісна мить перед відбуттям на рідну планету, де на неї чекали не лише усілякі неприємності та труднощі, які заподіяли їй її ж васали, а й, можливо, справжня війна з ними. Тож, білявка вирішила не докоряти їй і дати насолодитися тимчасовим коротким спокоєм та безтурботністю.

На щастя, цього дня справ у неї було небагато, а ті, що залишилися – неможливо було здійснити через ті самі космічні перегони, під час яких життя просто «завмирало» на довгих вісім стандартних годин. Саме стільки часу тривала кожна фінальна гонка і Поні нічого не залишалося, як разом з Реайєю та королевою Тамаріс дивитися трансляцію на одному з популярних місцевих спортивних TV-каналів.

«З вами знову в ефірі Деніел Медянські та Джейн Вітакер і зараз ось-ось розпочнеться така довгоочікувана фінальна гонка. Усі пілоти-гонщики вже на своїх швидкісних гравітраках вишикувалися перед стартовою смугою і очікують сигналу, який дозволить рушити їм уперед до заповітного титулу чемпіона…» - наче навіжений тараторив коментатор.

Разом з королевою та хлопчиком Пона дивилася на голографічний екран. Біля довжелезної світлової променевої смуги червоного кольору справді вишикувалася сотня фіналістів, сидячи верхи на своїх гравітраках. Робот-оператор, який плавно пропливав у просторі повз них, по черзі показував кожного пілота-гонщика, а у лівому верхньому куті голографічного екрану автоматично відображалася стартова таблиця з їхніми іменами та назвами команд, до яких вони належали.

Як помітила Пона, деякі команди були представлені відразу кількома пілотами-гонщиками, але її вони не цікавили. Пильним поглядом вона шукала серед них назву «BLACK ARMADA» і коли усередині стартової таблиці помітила ім’я Курта Метьюза, то була здивована, адже у цій фінальній гонці лише він один представляв свою команду.

Потім вона знову глянула на довгий ряд учасників, які у своїх герметичних та водночас пластичних скафандрах віддалено нагадували стародавніх лицарів одягнених у важкі обладунки, але замість коней у них були гравітраки і вони також сиділи на них верхи.

Серед сотні пілотів-гонщиків Пона намагалася роздивитися Курта, але його чорний з білим трикутником на корпусі гравітрак губився серед яскравих і різнокольорових та й його стартова позиція знаходилася далеко від лідерських, тому робот-оператор не приділяв йому багато часу та уваги, так як іншим пілотам-гонщикам, позиції яких також були поза двадцяткою лідерів.

Тож, так і помітивши його серед інших учасників фінальної гонки, раптом Пона почула голосний сигнал, який сповіщав про її початок. Вмить стартова червона променева смуга стала зеленою і пілоти-гонщики на своїх гравітраках стрімко рвонули уперед, а голографічний екран автоматично трансформувався у сферу.

Завдяки тривимірному голографічному зображенню було набагато зручніше спостерігати за рухом учасників гонки, розміщенням і трансформацією штучних перешкод, а також можна було добре бачити увесь гоночний трек зокрема. Рух на ньому був просто шалений і у реальному часі на стандартному відеозображенні не можна було роздивитися того чи іншого пілота-гонщика, тож Пона бачила лише різнокольорові розмиті смуги у перемішку з стоп-кадрами, де були зафіксовані камерами спостереження цікаві моменти гонки.

З кожним наступним колом, незважаючи на штучні перешкоди у вигляді «стін», підступних стрибаючих сфер та інших складних об’єктів хаотично розкиданих по гоночному треку, які змогла «породити» багата фантазія технічних інженерів, пілоти- гонщики поступово додавали у швидкості. Ще згодом їхній рух по треку став таким стрімким, що важко було розібрати хто та де з учасників гонки знаходиться і яке за рахунком коло долає.

Щоб глядачам було зручніше спостерігати за гонкою, час від часу відеозображення з камер роботів-операторів змінювалося на схематичне з відповідними позначками і у супроводі залікових таблиць, що періодично з’являлися у верхній частині сфери голографічного екрану, та пояснень коментаторів. Але для тих, хто лише нещодавно почав цікавитися космічними перегонами і цього було замало, щоб відразу ж усе збагнути.

- У цьому всьому чорт роги зломить, - невдоволено промовила королева, витріщаючись у сферу голографічного екрану. – Я нічого не розумію.

- Та що тут незрозумілого? Ось погляньте, різнокольорові кульки з номерами – це умовне зображення учасників гонки, а цифра над кожною з них – кількість  подоланих кіл, - пояснив королеві Реайя, встаючи з стільця та підходячи до голографічної сфери, яка висіла у центрі робочого кабінету Пони.

- У мене вже в очах мерехтить і паморочиться у голові,- промовила королева Тамаріс, кліпаючи очима. – Де Реті Абогу?

- Ось, - тицьнув вказівним пальцем хлопчик у зелену кульку з номером шістнадцять. – Він вже рушив на четверте коло. Якщо уважно спостерігати за змінами у таблиці, яка висить угорі екрану, то зможете зрозуміти на якому він місці.