Читати книгу - "Будеш мені нареченою, Анна Пахомова"

Тимур постукав виделкою по своєму келиху, привертаючи загальну увагу, і розмови повільно стихли. Він встав і подивився на мене, і я знову відчула це нервове збудження. Раптово мені стало жарко, і я зрадницьки почервоніла.

- Дякую всім вам за те, що приїхали сюди сьогодні. Я розумію, що ми тримали вас у напрузі, приховуючи причину, через яку вирішили зібрати вас, і ми з Людмилою маємо сказати вам дещо важливе.

Тимур дав мені руку, і я теж встала. Ми не репетирували цей момент, і я й гадки не мала, що маю говорити. Я спробувала пригадати, що саме говорила вчора Поля, але в голові було абсолютно порожньо. Я просто дивилася в блакитні очі Тимура, і коли наші погляди зустрілися, я миттєво заспокоїлася. 

Він підніс мою руку до своїх губ і ніжно поцілував мої пальці. Я опустила погляд на свою руку і побачила, як Тимур надягає мені на палець приголомшливої краси старовинну каблучку для заручин з діамантом.

- Я попросив Люду вийти за мене заміж, і вона сказала «так». Ми зберігали мовчання через весілля Ніка і Полі, звісно, і через майбутню урочистість Гната і Віолетти, не хотіли перетягувати на себе увагу. Але врешті-решт ми вирішили, що наші сім'ї повинні все знати.

Усі зааплодували, і Тимур мене обійняв за талію. Батьки, брати і друзі навперебій вітали і обіймали нас.

- Не дивно, що з цих побачень наосліп нічого не вийшло. - хмикнула Віолета, багатозначно глянувши на Тимура. 

- У моїх синів чудовий смак на жінок, - сказав батько Тимура, вітаючи нас.

- Наслідуємо твій приклад, тату, - посміхнувся Тимур.

Ми з Тимуром сьогодні брехали його сім'ї, брехали всьому місту, тому, заради власного ж блага, я зобов'язана завжди пам'ятати, у чому полягає правда.

ВІд шуму і нервів у мене розболілася голова. Хотілось тиші. Я непомітно, як мені здавалось прослизунула в скляні двері на терасі. І зупинилась, відрізана від всього світу. Головний біль ставав іноді просто нестерпним. 

Але коли в очах трішки прояснилось - я зрозуміла, куди потрапила. Спальня Тимура. 

- Щось сталось? - в кімнату зайшов Тимур. і  я відчула себе абсолютно ніяково. 

Лампа на тумбочці біля ліжка заливала кімнату м'яким жовтим світлом. Спальня була величезною, з великим ліжком під темно-синім шовковим покривалом. Біля однієї стіни поруч із комодом стояла бігова доріжка, навпроти неї було встановлено широкоекранний телевізор. Вітальня зона домінувала в протилежній частині кімнати.

- У тебе цікава кімната, - сказала я.

Тимур підійшов до комода і притулився до нього. Витягнувши довгі ноги, він схрестив руки на грудях і пильно подивився на мене, але я ніяк не могла прочитати вираз його очей і гадала, про що він думає.

- У якому сенсі?

- Ну, просто дуже функціональна, - сказала я і підійшла до книжкової полиці. Я швидко переглянула заголовки: жодного художнього твору, тільки медична література.

- Вона зручна, - він знизав плечима.

- Я бачу.

- Мені чомусь здається, що ти не схвалюєш, - сказав Тимур і підійшов до мене.

Я сіла на широкий підлокітник шкіряного крісла і взяла до рук книжку, що лежала на журнальному столику.

- Я засну на першій же сторінці.

- Упевнена? - запитав він, беручи книжку з моїх рук. - Йдеться про експериментальну процедуру встановлення серцевих стентів. Мені б хотілося зустрітися з лікарями, які брали участь у дослідженнях, щоб оглянути їхніх пацієнтів. Якщо результат буде позитивним, це стане серйозним поліпшенням тих операцій, які ми проводимо зараз.

У Тимура загорілися очі, як траплялося щоразу, коли він починав говорити про роботу. Будь-який інший хлопець спробував би затягнути мене в ліжко, але Тимур сьогодні не поспішав скористатися нагодою. Мені  подобалося, коли він став таким серйозним лікарем, і серце моє застукало трохи швидше.

- Чому ти сам не спробуєш це нововведення у своїй лікарні?

- Занадто ризиковано. Деякі факти здаються мені сумнівними.

- Сумнівними? - перепитала я.

- Деякі цифри й коефіцієнти не сходяться, - сказав він, кидаючи книжку на стіл. - Але це нудно. У мене в кімнаті є дещо цікаве.

- Бігова доріжка? - підняла брову я. Він похитав головою. - Секс-іграшки в комоді? Я читала «П'ятдесят відтінків сірого».

- Мені не потрібні секс-іграшки, щоб зробити тобі приємність.

Я почервоніла і відкашлялася, у горлі в мене раптово пересохло. У цю хвилину я могла думати тільки про величезне ліжко іТимура, який приносить мені задоволення. Я спробувала відмахнутися від образу його оголеного тіла, що нависло над мною, але нічого не виходило. Я зловила себе на думці, що мені цікаво дізнатися, як це - займатися з ним коханням.

Він подивився на мене і підняв одну брову.

- Що?

- Мені здається, ти щойно усвідомила, що найцікавіше в цій кімнаті - це я.

- Багато розмов, - похитала головою я.

- Знову ж таки ти вважаєш, що все це - моє непомірне его. Обіцяю на ділі довести, що це чиста правда.

- Ще одна обіцянка?

- Буду щасливий негайно стримати своє слово. Пам'ятаєш той поцілунок?

- А я-то думала, що наша тимчасова угода означає, що ми маємо зберігати дистанцію.

Тимур встав і взяв мене за руки, щоб я стала навпроти нього.

- Не думай. Давай просто подивимося, що в нас вийде.

Я прикусила нижню губу. Я не могла погодитися на це. У нас була домовленість, від якої я не хотіла відступати. А ще мені було страшно.

- Тобто ти хочеш, щоб наші стосунки не обмежилися трьома місяцями?

- Давай просто спробуємо.

- Це не відповідь, Тимуре. Я не можу просто плисти за течією. Я - мати-одиначка, і насамперед я маю думати про сина.

- Ти заручена жінка поруч зі своїм нареченим.

Але я знала, що це не так. Уся ця брехня тяжким тягарем лежала на моїх плечах, і, незважаючи на те, що я хотіла Тимура більше, ніж будь-якого чоловіка за дуже довгий час, я зробила крок назад.