Читати книгу - "Центр мого всесвіту., Анна Нікош"

Тенеріфе - острів  в Атлантичному океані, тут панує весна і насолода. Цей острів, безсумнівно, створений для пристрасних поціновувачів відпочинку на пляжі. Дух захоплює лише від одного погляду на чорні вулканічні піски, що створюють сильний контраст з кришталевою блакиттю океану.

На Тенеріфе можна не лише засмагати і купатися в океані, а й чудово розважатися! На острові проводиться величезна кількість національних фестивалів, найбільше їх влітку та взимку, але загалом хоча б раз на місяць острів гуде під ритми якогось запального іспанського свята. Всі вони супроводжуються споживанням великої кількості місцевого вина, поїданням м'яса-барбекю, а також піснями, танцями і феєрверками.
 

Поліна і Стас , втомившись від розваг, останній вечір залишили лише для себе. Прогулюючись по вечірньому пляжу і тримаючись за руки , дарували один одному тепло і любов . 
Стас зупинився, пильно  подивився коханій в очі і сказав:

— Полюшко, кохана, я не знаю за які заслуги Боженька послав мені тебе , але я дуже вдячний, що не зважаючи ні на що, ти завжди обираєш мене. 
— Ти тоді чув мою розмову з Богданом , так? Ти не ображаєшся? І не сердишся? - розгублено запитала дружина. 
— Ні. Я  , навіть, можу його зрозуміти. Чи знаєш ти, що відчуває чоловік, перебуваючи поряд з тобою? А якщо йому дозволено торкнутися твоєї талії? - 
Надлюдиною. 
Ти розумієш яка ти? - 
Впливово-приваблива. 
Є люди які забирають життєву енергію, а ти всього лише своєю присутністю заряджаєш так, що можна висвітлити ціле місто. Ти - імпульс, поштовх до дій, надій і краху - якщо захочеш. 
Фатальна жінка. 
Ти убити можеш волю в чоловікові, не пораниш, а випалиш його, якщо віддалишся.

Я кохаю тебе і дякую, що ти зі мною, не зважаючи ні на що. 
 

 На очах Поліни виступили сльози. Ці щирі зізнання від коханого чоловіка були приємнішими ніж тисячі солодких  пісеньок про любов від інших чоловіків. 
 

— Стасику, коханий, я вже не зможу віддалитись від тебе. В нас буде дитинка. 
 

Очманілий і розхвильованний Стас ковтав повітря , наче рибина, яку викинуло на сушу. Все підбирав слова, та не міг підібрати потрібних. 
 

— Дякую , Поля, - просто вимовив він і закружляв кохану , цілуючи куди потрапить. 

Таке кохання їм подарувало небо. 
Бути центром всесвіту один одного - свідомий вибір і непроста робота. На життєвому шляху трапляються складнощі і неякісні люди, головне - для самого себе залишатися якісною людиною. 
Кажуть, час від часу кожен з нас здає свої екзамени.

І Стас і Поля свої здали і залишилися щасливими. 
 

Дякую, що дочитали мою нову історію до кінця. 
Я починала її писати зовсім про інше. Про інших людей і інше ситуацію, але які вони класні , ці Поля і Стас. Мені сподобались, а вам?

Дякую , що насипали мені зірочок і поставили цій історії сердечко 🩵

Кінець