Читати книгу - "Центр мого всесвіту., Анна Нікош"

Як же я люблю своє життя!  А воно , здається , любить мене! 

А ще мене любить прекрасна людина , мій чоловік Стас . Ми разом вже шість років , чотири з яких офіційно одружені. Щасливі разом. 

Мій чоловік  - перспективний хірург. А я займаюсь власною справою, поки що єдиною моєю дитиною. Моє «Кафе на краю ночі» надзвичайно популярний заклад,  де можна випити смачної кави, зʼїсти вишуканий десерт , продегустувати австралійське вино , послухавши вірші молодих поетів, або романтичних  пісень невідомих музикантів. Але найулюбленішою фішкою наших відвідувачів є можливість купити книгу  , що сподобалась з наших полиць , або ж почитати її у закладі. Моє дітище - такий собі гурток за інтересами. 
Але кожну вільну хвилинку ми стараємось присвятити один одному. Хоч це і не просто, викроїти спільний вільний  час у щільному робочому графіку один одного. 
Стас любить готувати мені сніданки , а я йому вечері. Він миє моє авто , а я прасую йому сорочки… весь час , перетинаючись у спільному просторі , ми даруємо один одному короткі поцілунки в шию , плече , губи… іноді , чоловік шльопає мене по дупці , проходячи повз. А ще  йому подобається , допомагати мені мити ванну , особливо , коли на мені немає білизни. 
Загалом , шість років разом , а ми й досі поводимося як закохані підлітки. 
Впевнена , мені по-доброму заздрять всі подруги. Адже , мої очі завжди сяють !  У мене завжди є добре слово і ласкава усмішка для кожного. Мені б хотілося , щоб людям щастило , хоч трішечки , так ,  як пощастило  мені! 

 І за це я невтомно дякую долі і своєму коханому чоловіку !