Читати книгу - "Центр мого всесвіту., Анна Нікош"

Історія нашого знайомства вийшла кумедною. 
Мене , тоді ще студентку другого курсу Київського Національного Університету Культури і Мистецтв факультету Менеджменту Зовнішньо-економічної діяльності , запросив на побачення однокурсник . Достатньо привабливий хлопець Сергій Романенко , високий і темноокий , симпатичний , але не шибко розумний. Він був мрією більшості дівчат, а я не звертала на нього увагу , мабуть , тим і зачепила.  
Сергій почав з прохання списати лекцію з предмету, що ми відвідували разом , продовжив запрошенням на повільний танець на студентській вечірці , а закінчилось все , коли він запросив мене до себе на день народження. 
До того ми , навіть , встигли трошки позустрічатися. Приблизно два місяці. 
Сергій дуже сподобався моїм батькам. Мабуть, тому, що , нарешті, витягнув мене з дому . Батьки хотіли , щоб я жила своє життя,  ходила на побачення, робила дурниці … а я хотіла лише читати романи і щоб моя улюблена авторка Фенні Флегг написала нову книгу. 
За все своє ще поки недовге життя Сергій прочитав одну книгу « Буквар» . Ну, він так сам сказав, а пожартував чи ні, я не знаю, але схоже було на те, що так воно і є. 
Як ви розумієте , тем для розмови між нами було не багато, тому ми не розмовляли, а цілувалися. І я , навіть, дозволила йому разочок помацати мої груди. 
Я так не хотіла йти до нього на день народження, ще й додому. Це ж доведеться знайомитися з його батьками. А знайомство воно ж зобовʼязує . В моїх планах не було затримуватися в цих відносинах. А ще , як подумаю, що іменинник очікує від мене в подарунок секс, а не косметичний набір, аж моторошно стає. Бо з спати з ним я наміру не маю,  тим більше вперше в житті. 
То ж я пручалась як могла , поки моя мама , залізна жінка, не змусила мене. Не залишила вибору. Або саджати картоплю на дачу або на день народження до Сергія. 
Коли я прийшла до нього додому, то декілька хвилин налаштовувалася перед дверима , перед тим , як подзвонити або постукати. Чого робити не довелося , бо неочікувано двері відчинилися і вдарили мене прямо в лоба. 
Геп …

— Оце обновились  файли , дякую ! - спробувала пожартувати я , прикладаючи руку до підбитої макітри. 
 

І в цей момент хтось схватив мене за ту саму руку і затягнув у квартиру. 
 

— Пробач , я не хотів. Зараз прикладемо щось холодне. І сподіваюсь , обійдеться без гулі . Такій красуні гулі ні до чого. Хоча твою зовнішність зіпсувати ,  ні  синцям , ні гулям   не під силу , - невгаваючи тараторив симпатичний темноокий блондин. - Дуже болить?
 

Ви колись бачили темнооких  блондинів? Я - ні. Це вперше. Як зачарована витріщаюся на цього красеня. А потім ловлю себе на думці , що мені задали питання , треба б щось відповісти.

— Болить лише спина , бо ношу на собі свою красу , чудове почуття гумору і розум , - цілком серйозно видала я. 
 

Красунчик моментально розсміявся гучно , заливисто , від душі . Всі повиходили з вітальні до нас . Сергій кинувся до мене. 
 

—Що ти зробив з моєю дівчиною ? - запитав він в хлопця , що продовжував тримати шматок холодного мʼяса на моєму лобі.

— Спробував відбити , - підморгув мені , жартуючи , блондин. - До речі , я - Стас , його старший брат , - кивнув він в сторону Сергія.

— Приємно познайомитися , Стасе , - відповіла я . - «Обережність»  - моє друге імʼя , перше - «не». Але всі , чомусь , кличуть мене Поліною. 
 

Він знову гучно розсміявся . І зі словами : « Сергію , де ти знайшов такий скарб ?» , повів мене до столу і почав знайомити з гостями. 
 

На день народження Сергію я не подарувала секс. Він обійшовся косметичними засобами в гарній подарунковій упаковці . 
А в перспективі я вже не бачила його своїм хлопцем. В моїх думках я вже сходила на побачення із його старшим братом , закохалася , віддалася , вийшла заміж і вже підбираю імена майбутнім дітям.