Читати книгу - "Білий кіт шукає відьму, Вікторія Токар"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Рекс! — прикрикнула Ліля, радіючи, що собак хлопець не розуміє.
— Ну, а що такого? Вона ж відьма. Значить не втопиться [5].
— Твій рідний дім — Середньовіччя? — буркнув Смарагд. — Всі давно знають, що це не так працює.
— Треба викликати швидку, — дівчина присіла біля Артура та непритомної жінки. — Вона наковталася диму. Це небезпечно! А ще пожежників. Чому ми взагалі із самого початку не зробили це?! — усвідомлення прийшло раптово та змусило почуватися ідіоткою.
— Їм і океану не вистачить, щоб загасити цю пожежу, — пояснила Арієль. — Зорянин вогонь навіть відьми приборкати не здатні. Але він одразу зникає сам, коли спалює те, для чого був створений. Навіть травинки зайвої не зачепить. А швидку краще викликати до того місця, з якого цю хатинку не видно.
____________________
[5] В давнину існував спосіб перевірки, чи дійсно людина займається відьомством. Її кидали у водойму. Вважалося, що вода не прийме відьму, тому вона не зможе потонути.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Білий кіт шукає відьму, Вікторія Токар», після закриття браузера.
