Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

Почавши із самого початку, я просувався за списком. Матеріали в ящиках чомусь відмовлялися лізти в сумку, навіть коли висипалися окремо, власне, як і інструменти, тому працювати довелося суто своїми силами. З поточною силою я спокійно переносив усе до горна, поки не з’явилася Тара, яка почала допомагати донести рештки.

Оскільки розмова зайняла від сили двадцять хвилин, Власа, ймовірно, не вразив зовнішній вигляд дівчини. Однак, з огляду на збережену в розмові зі мною посмішку, її це не надто й турбує

– Тарн не один день брали, – філософськи відповіла Тара на запитання про те, як пройшла зустріч. – Влас останнім часом став особливо замкнутим, тому хочеться, щоб він став хоч трохи розкутішим. Може знайти йому когось… Шкода, що немає на прикметі незаміжньої дроу.

– А чому саме «дроу»? – судячи з поведінки дівчини, вона сама не проти розвивати з ним стосунки.

– Я його знаю, Влас не прихильник «екзотики», як сказали б твої предки, у стосунках. Йому потрібна така сама трудоголічка, з якою можна бачитися рівно стільки, щоб одне одного не дратувати.

– Тоді навіщо намагатися справити враження? – не зовсім зрозумів я логіку Тари.

– Річ у тім, що навіть якщо чоловік і не розглядає тебе як «жінку», йому завжди приємно, коли заради нього стараються, витрачають час і щось вигадують. Чи ти зі мною не згоден? – щиро поцікавилася дівчина.

– Напевно. Проте, якщо жінка почувається комфортно у твоїй присутності без макіяжу й зачіски, це можна вважати значно більшим проявом симпатії.

Була в мене одна пасія, яка відчувала себе голою, якщо не витратить щонайменше півгодини на «бойову підготовку». Проте й без макіяжу вона могла дати фору багатьом дівчатам. Я списував це на завищені соціальними мережами й кінематографом стандарти краси, яким багато жінок зі шкіри геть прагнуть відповідати. Ніколи не розумів такого.

– Теж вірно, – погодилася зі мною Тара.

Взявши коротку перерву, щоб відновити запас сил, я дістав зв’язуючий папірус і перевірив, чи не прийшло повідомлення. Виявилося, що Влас поділився успіхами у відстеженні походження кульок, які використовувалися для маскування слідів.

Називаються вони «Сутінковий пил» і матеріалів для його виробництва в офіційних джерелах князівства годі й шукати, тож прослідкувавши нечисленні маршрути поставок і активність алхіміків, здатних виробити подібний продукт, мисливець вийшов на постачальника. Тому, що ним виявився гоблін, ніхто не здивувався. Після цього за ним встановили цілодобове спостереження, яке очікувано не дало миттєвих результатів, однак Влас назвав цей напрям розслідування перспективним.

Після прочитання текст почав зникати, а я з іншого боку написав питання щодо розвитку маскування. Мисливець як ніхто інший має розбиратися в цьому питанні. Мої знання обмежені ступенем учня в навичці, тому хочеться мати мінімальне уявлення про подальший розвиток навички.

Після повернення до Тари, я застав її за підготовкою робочого одягу на двох. Якщо один костюм мені добре знайомий, то другий являє собою практично непроникний скафандр із гнучкого матеріалу і зварювальної маски. Очевидно, цей комплект використовують для захисту носія від тривалого впливу високої температури.

– Одягай, комплект зачарований на підстроювання під носія, тому має стати як влитий. Ще, – дівчина дістала закупорену пляшку з блакитною рідиною, – вип’єш перед початком роботи.

Завдяки системній допомозі, переодягання зайняло лічені секунди, тоді як Тара десять хвилин натягувала робочий одяг, усамітнившись за напівпрозорою ширмою. Спочатку вона не була розрахована на зріст огроіда, через що раз у раз показувалася голова дівчини.

– Фоксе, допоможи-но, – звернулася вона до мене, виглянувши з-за ширми.

З огляду на те, як вона на мене подивилася, допомога їй не дуже-то й потрібна. Проте я не став відмовлятися. Тара вже практично готова, залишилося лише укласти волосся спеціальним чином і перев’язати його хусткою, щоб уберегти його від самовільного займання в жарі горна.

Присівши так, щоб я діставав, вона описала те, як треба діяти. З огляду на тотальний брак практичного досвіду, довелося неабияк повозитися.

«Для тієї, хто постійно контактує з вогнем, у неї напрочуд м’яке волосся і жодного запаху гару. За місцеві методи догляду за волоссям дівчата в реальності віддали б будь-які гроші».

– Скажи, – звернулася Тара, не повертаючи голови, – у тебе хто-небудь є на тому боці?

– На тому боці? – не відразу зрозумів я запитання.

– У твоєму світі, звідки приходять усі блукачі.

– Аа, ні, уже багато років, – не став я вдаватися до подробиць, не важливо, як я ставлюся до гри й окремих її жителів, це занадто особисте.

– А хотів би знайти кохану? – я не бачив її виразу обличчя, але відчув хвилювання чи щось інше.

– Колись думав, що вже знайшов, – хороші спогади з минулого самі спливли в пам’яті, поки не перекреслилися однією єдиною подією.

– Я не це запитала, – з докором сказала Тара, але, мабуть, щось розрізнивши в моєму голосі, не стала й далі випитувати деталі мого минулого. – Ходімо, краще закінчити до восьмої години, щоб встигнути повечеряти в одному містечку.

Закінчивши приготування, ми почали розпалювати горно. Складна конструкція шипіла й диміла, створюючи оглушливу какофонію звуків. У лічені хвилини температура перевалила за межі комфортної, проте 210 опірності від оберега, 150 від випитого зілля зі слизу саламандри, 150–200 від комплекту «зварювальника» й рідні 62 пункти, збільшені на 4% професією коваля, давали мені під шість сотень опірності вогню. Проте цього вистачило лише на нівелювання постійної вогняної шкоди, чого не скажеш про супутній ефект жару.

[Ви перебуваєте в середовищі з украй високою температурою… Жар здатний обпалити шкіру (Ранг III): +60% до витрати запасу сил і ситості, -30% до витривалості, високий шанс отримання опіків.]