Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

Зі сцени заграла музика. Чоловік знову потягнув її танцювати. На цей раз грала «You’re still The One» того ж самого Teddy Swims. 

«Найкращий вечір, — думала Аня. — Це найдивовижніший вечір, який у мене був». Нічого подібного ніколи не відбувалося з Богданом. Знизу вверх вздовж її хребта пробігли сироти. Потім дісталися потилиці. Руки тремтіли. Вона відчула слабкість й повністю довірилася чоловікові, який її тримав. Білявка танцювала, повиснувши на руках Максима. Нічого не хотілося, лише провести життя отак в його руках. 

Коли ресторан закривався, інші пари прощалися з ними, ніби давні знайомі, підморгуючи їм і доброзичливо усміхаючись.

— Здається, ми справили на них приємне враження, — Аня поглянула на чоловіка знизу вгору.

— Це ти їх вразила, — впевнено промовив він і поцілував її у лоба. — По іншому й бути не могло. Ти затьмарила там всіх.

— Як же чудово, що ти в мене є, — промовила, засинаючи в машині по дорозі додому. — Я тринадцять років йшла не туди. І нарешті знайшла свою дорогу.

Максим заніс на руках сплячу дружину до квартири. Поклав на ліжко в кімнаті, ліг поруч й ще довго дивився на її обличчя. Він задумливо гладив її волосся, намагаючись зрозуміти, що за жінка лежить перед ним і чи знає він її хоч трішки.