Читати книгу - "Лукаві замашки"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Я, між іншим, шатен.
- Яке це має значення. Ми інтригуємо глядача: ви - тобто якийсь інший малюк - смикаєте пальчиком соску. Диктор тим часом підсовує текст: «У його дитячій голівці з дитинства поселилася допитливість: чому з соски тече молоко, коли її смоктати?» Га? Колосально! Глядач, мій друже, жде чуда, і ми його даємо: в семирічному віці ви вдосконалюєте жниварку!
- Цікаво, як я міг її удосконалити, коли до закінчення середньої школи жив у місті і навіть не бачив, що це таке.
- Киньте ці дрібниці - нам потрібно показати тріумфальний хід героя по висхідній! Не могли ж ви на голому місці отак відразу переобладнати верстата!..
Через місяць по телевізору показували майже повнометражний телефільм, де було все: і хлопчина з соскою, і пейзажі тропіків у верхів'ях Амазонки, і жниварка на фоні розкішної пальми. Все, за винятком переобладнаного верстата і... Дмитренка.
Згодом Михайло позував фоторепортерам, давав інтерв'ю кореспондентам, зустрічався з піонерами, виступав на нарадах, їздив на заводи з питань обміну досвідом, його обрали членом завкому, правління товариства Червоного Хреста і Півмісяця, головою Товариства по врятуванню на воді, членом президії книголюбів.
А через рік на заводі вдарили на сполох:
- Дмитренко навіть норми не виконує! Він же безперспективний робітник, а ми з ним стільки возилися.
- Зарозумівся товариш, - зробили висновок на заводі і махнули на Дмитренка рукою.
Після цього Михайла нікуди не обирали, ніхто його не кликав на засідання, і він спокійно трудився біля верстата. Якось, переглядаючи газети, я натрапив на замітку, в якій повідомлялося, що Михайло Дмитренко сконструював новий фрезерувальний верстат.
НТР І РІПКА
Кінокомедія
Едуарда Рокитського не раз критикували за відрив од сьогоденного життя. Кілька місяців Рокитський провів у селі: вивчив життя, і нині широкі кола громадськості мають змогу ознайомитися з його кінокомедією за мотивами казки про ріпку під назвою: «Від рискаля до НТР».
Перша серія
Ще де-не-де по ярах бовваніють клаптики сірого снігу. Великим планом: купаються горобці, розбризкуючи крильцями срібло весняних струмочків. На білім світі - чудеса. Тягнеться полями густозелена озимина, вгорі - синє небо. Жодної хмаринки над головою. Ліс набряк, він якийсь урочистий. А під сіро-гіллястим деревом боязко визирнув обцілований сонцем пролісок...
Сільська хата в стилі Ренесансу з елементами раннього барокко. У вестибюлі лежить фокстер'єр Мінька з голубим бантиком на шиї. Під хатою на мармуровій призьбі вигрівається на сонці кіт Хінька.
Світлиця. Уздовж стіни тягнуться нескінченні ряди книг, біля вікна - апарат для конденсування повітря, трохи далі - макогін на шворці, електронно-обчислювальна машина, рогачі та качалка...
Линуть звуки футбольного маршу.
Великим планом: Дід у панбархатному халаті з'їжджає на ескалаторі з печі. Протирає пенсне і довго дивиться крізь вікно кудись у далечінь. Потім запалює гаванську сигару і, пустивши хмару диму, звертається до баби:
- Що вам скажу, Гапко Альбертівно, оце тепер п'ятдесят сторінок «Одіссеї» прочитав - не сприймаю я цього твору.
- Воно й зрозуміло. - Баба одривається від пульта управління атомною піччю. - Засіли б ви, Річарде Трохимовичу, краще за архаїзми, неологізми, та й діалектична лексика не зашкодить, бо без цього вам Гомера не зрозуміти.
- Чи я знаю.
- Повірте, вам це принесе більше користі, ніж захоплення Софі Лорен. Посоромтеся - у ваші літа цілими днями просиджувати над її фотографіями.
Дід (сердито сопе і дивиться у вікно). Весна, Гапко Альбертівно, весна!..
Баба. Ваша правда, підкрадається вона, чародійка, до серця.
Д і д. Мене дивує ваша емоційність. Таку гарячу пору варто було б використати раціональніше... Чому б вам, скажімо, ще раз не переглянути передові методи вирощування ріпки?
Баба. Ой Річарде Трохимовичу! (Вона стискає в обіймах діда). Невже ви забули про наші росянисті ранки та солов'їні вечори?
Довго дивляться одне одному у вічі. Дід зітхає і, ніжно вивільнивши свою шию від Бабиних обіймів, бере з полиці книжку. Читає.
- Ніяк не второпаю, - згодом підводить голову, - чому тут віддають перевагу калійним добривам?
- Усе правильно.
- Ладен з вами сперечатися до вечора, бо переконаний, що лише вільні електрони на орбіті фосфору здатні вплинути на інтенсивність росту ріпки.
- Не забувайте, шановний, у якій групі таблиці Менделєєва знаходиться калій.
- На городі бузина, а в Києві дядько... Що ви цим хочете сказати?
- Зараз побачите. - Баба бере папір, густо списує його складними окисно-відновними реакціями, електронними рівняннями..
Зав'язується дискусія. На екрані великим планом - формули калійних та фосфорних міндобрив. Далі - окисно-відновні рівняння.
Диктор довго пояснює кіноглядачам суть хімічних рівнянь...
Дід спочатку не згоджується з Бабиними доводами. Та роззбррює його впертість знову ж таки хімічним рівнянням-синтезом речовин, що входять до складу ріпки.
Кіноглядачам додається під час сеансу брошура з цим складним хімічним рівнянням.
Линуть бадьорі звуки музики.
Великим планом: Дід із гітарою, Баба в максі-спідниці прогулюються подвір'ям. Баба грудним контральто заспівує:
Ой сяду я край вікония,
Та й буду дивиться!
Дід підхоплює мелодію, хвацько акомпануючи на гітарі.
Пісня лине над городом, який уже, до речі, підготовлений для посіву ріпки, і тане у вечірніх сутінках.
Друга серія
Дід у білому халаті закладає проби реакцій у фотоелектрокалориметр, Баба уважно проглядає перфокарту.
Баба. Річарде Трохимовичу, підготуйте, будь ласка, для роботи апарат блоку формування пропорціонально-штегрального закону регулювання з аналоговим виходом.
Д і д. Він готовий.
Баба. Доки ви плутатимете блок формування з циклосинхрофазотроном?
Дід мовчки вмикає апарат.
Баба. Поздоровляю вас: схожість насіння нашої ріпки сто дві цілих і п'ять десятих відсотків!
На радощах Дід цілує Бабу, потім довго блукає поглядом по стелі: ,
- Як на вашу думку, Гапко Альбертівно, на Сатурні ріпка росте?
Баба. Сумнівно - забагато там метеоритних дощів. Листя не витримає.
Дід. Страх не люблю сумнівів. Як собі хочете, а я вважаю, що цю культуру до нас завезли пришельці з інших планет.
Баба. У ваші сімдесят п'ять це, даруйте, звучить примітивно і по-дитячому наївно!
Д і д. Можна подумати, що вам двадцять п'ять.
Баба. Ну, знаєте! Краще б табличку множення вивчили, аніж комусь роки рахувати.
Д і д. Ваша грубість - це ще не аргумент.
Баба (зовсім
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лукаві замашки», після закриття браузера.