Читати книгу - "Джордж і корабель часу"

— З минулого, — відповів Емпірей. — Той хлопець — з минулого.

мпірей мав надію, що його пояснення виправить ситуацію, але він помилявся.

— З минулого? — з голосу Німу було зрозуміло, що вона ледь стрималася, щоб не закричати. — З якого ще минулого? Ти що — з глузду з’їхав? Звідки ти це можеш знати?

— Я бачив, як хлопець відлітав із Землі, — мовив Емпірей.

«Справді?» — подумав Джордж. Хто ж це такий? Хто був на Космодромі-2 того доленосного дня, коли він та його вірний супутник Бульцман помчали в космос? Може, Емпірей був новою версією котрогось із підступних роботів, які патрулювали Космодром-2 за наказом їхнього творця Аліота Мерака? Невже таке можливо?..

— Він вирушив у Всесвіт на неймовірній швидкості в космічному кораблі під назвою «Артеміда», — продовжував Емпірей. — Покинув Землю 2018 року за старим літочисленням. Для нього зараз 2081 рік, але він не постарів, бо через сповільнення часу його мандрівка була дуже коротка порівняно з тим, скільки часу минуло на Землі. Тобто це хлопець, який жив до Великого розколу. І то дуже сміливий і талановитий. Якраз такий, як нам треба.

Джордж не знав, що робити: кричати від жаху, бо збулися його найбільші страхи, чи тішитися, що його здогади виявилися правильними? А може, радіти, що Емпірей — чи хто він там насправді — так його похвалив... Зараз 2081 рік, отож він на шістдесят років старший, аніж тоді, коли був на Землі! Йому вже за сімдесят!!! Джордж ледве не запищав. Та він старий дід! А скільки ж його татові? А мамі? І взагалі — вони ще живі? Його сестричкам-близнючкам уже поза шістдесят! Коли він нарешті їх знайде, то побачить перед собою старих бабусь!

— То ти викликав його з минулого? — недовірливо запитала жінка. — Це ж неможливо!

— Неможливо, — погодився Емпірей. — Тому я не викликав. Його подорож спланував один жахливий чоловік, який навіть не здогадувався про наслідки того, що накоїв. Я знав, де мав сісти корабель, на якому полетів хлопець. Але не знав коли. Довелося зачекати. А коли я отримав сигнал, що в Порожнечі приземлилося космічне тіло, вирішив перевірити, чи то не він, і змінив маршрут шкільного автобуса Геро, аби оцінити ситуацію.

«Виходить, Емпірей чекав на мене, — подумав Джордж. — Він знав про “Артеміду” і про Аліота Мерака». Джордж уявляв, як тепло його зустрічатимуть рідні й друзі на Землі, а його зустрів робот у шкільному автобусі серед пустелі.

— Але якщо ти знаєш, що він тут, то інші теж знають? — налякано спитала Німу.

— Наразі мені вдалося вгамувати підозри про цей інцидент. Усі думають, що з неба просто впав уламок древньої космічної станції.

— Ну а до чого тут Геро? — запитала вона. — Ти тільки-но сказав, що придумав, як врятувати Геро, а тепер говориш мені про того мандрівника в часі, космічного мігранта, хронологічного біженця! Ти розумієш, що все це незаконно? Нас зловлять і засудять за утопієцид!

«Утопієцид?» — здивувався Джордж. На щастя, Емпірей тут же перефразував:

— Тобто за спробу зруйнувати рай... Але ж це не рай! Тут нема вільних людей, хоч вони і змушують тебе таке казати...

— Дякую, що нагадав. Я в курсі! — сказала Німу; в її голосі прозвучали і лють, і розпач.

— Лише він вільний, — сказав Емпірей.

— Хто «він»? — не зрозуміла Німу.

— Та хлопець. Я ж казав тобі, що він прибув із минулого. До епохи масового зв’язку, — пояснив Емпірей. — До Великого розколу. Подумай добре.

У голосі Німу з’явилися нотки розуміння.

— Ти хочеш сказати, що...

— Саме так, — мовив Емпірей. — У нього нема датчиків, стрічки подій і потоку думок. Його не можна просканувати, зчитати чи відстежити. Він унікальний — єдина дитина у Бульбашці, яка може вільно пересуватися. Він не активує жодного сенсора. Якщо хлопець зайде у штаб-квартиру корпорації «Едем», ніхто навіть не здогадається, що він там був. Треба діяти — і то вже. Я роблю все, що мені під силу, але моніторингові системи можуть зареєструвати щось, що я пропустив. Якщо ми поквапимося, він зможе допомогти Геро вибратися звідси. Я в цьому впевнений. Йому вдасться реалізувати наш план — допровадити її до нейтральної зони.

Джордж не міг далі мовчати. Вони будували плани, а його навіть ні про що не питали! А що як у нього інші наміри — наприклад, розшукати своїх рідних чи поїхати куди-інде, а не в якусь Альбу чи як там називається та зона? Йому хотілося встати і щось сказати, та все ж хлопець вирішив, що краще слухати далі й розвідати якомога більше. Ану ж він дізнається щось таке, чого вони не сказали б йому в обличчя?

— А ще він знайомий із нею, — тихо промовив Емпірей.

Джорджа аж підкинуло. З нею?! Про кого Емпірей говорить?

— З нею? — дивним голосом перепитала Німу. — Він знайомий із нею?

Джордж, здається, почув якісь ревниві нотки.

— Так, знайомий.

«Він має на увазі когось із друзів?» — подумав Джордж. У нього їх не так багато...

— Пощастило, — уїдливо мовила Німу. — Ще скажи, що він їй подобається?

Настала пауза — напевно, Емпірей кивнув.

Німу випалила:

— А чому я їй не подобаюся? Чому? Ми б могли заприятелювати!

— Вона не мала як з тобою подружитися, — сказав Емпірей. — Та й звідки вона могла дізнатися, чим