Читати книгу - "Аліса в країні чудес, Льюїс Керрол"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Коли ми були малими,- заговорила нарешті Фальшива Черепаха спокійніше, хоч і схлипувала час від часу,- ми ходили на дні моря до школи. Нашою вчителькою була стара Черепаха, ми звали її Премудрим Піскарем...
- Чому ви називали її піскарем, коли це була черепаха? - поцікавилася Аліса.
- Ми називали її Премудрим Піскарем, бо вона була мудрою і вчила нас,- сердито відповіла Фальшива Черепаха.- Яка ти, справді, нетямуща!
- Як тобі не сором запитувати про такі прості речі! - додав Грифон. Після цього вони обоє замовкли і дивилися на бідолашну Алісу, що ладна була крізь землю провалитися. Нарешті, Грифон звернувся до Фальшивої Черепахи :
- Кажіть далі, добродійко! Не сидіти ж нам тут цілий день!
Черепаха повела розповідь далі:
- Так, ми відвідували школу на дні моря, хоч ти, може, і не віриш...
- Я не говорила, що я не вірю! - перебила Аліса.
- Ні, говорила,- сказала Фальшива Черепаха.
- Прикуси язика! - додав Грифон, перш ніж Аліса встигла щось мовити.
- Ми одержали блискучу освіту, адже ходили до школи щодня...
- Я також відвідувала щоденну школу,- сказала Аліса.- Нема чого вам хвалитися цим.
- І у вас були додаткові уроки? - дещо стурбовано поцікавилася Фальшива Черепаха.
- Так,- промовила Аліса.- Французька мова і музика.
- І прання? - запитала Фальшива Черепаха.
- Ну, що ви? - обурено заперечила Аліса.
- Ага! Виходить, у тебе була не така вже хороша школа,- сказала Фальшива Черепаха з величезним полегшенням.- В нашій школі додаткові уроки були з французької мови, музики і прання.
- Воно, мабуть, було не дуже потрібне вам,- зауважила Аліса,- на дні моря!
- Я не могла вивчати його,- сказала Фальшива Черепаха, зітхаючи.- Я пройшла тільки обов’язкові предмети.
- Які саме? - допитувалася Аліса.
- Перш за все, звичайно, я навчилася чигати й кусати,- відповіла Фальшива Черепаха.- Потім ішли чотири дії арифметики: удавання, віджимання, втілення і вноження.
- Ніколи не чула про вноження,- насмілилася зауважити Аліса.- Що це таке?
Грифон здивовано розвів лапами.
- Ніколи не чула про вноження! Але ти знаєш хоча б, що означає слово вручення?
- Так,- не зовсім впевнено відповіла Аліса.- Це означає... передачу... чогось... комусь...
- Ну, тоді,- продовжував Грифон,- якщо ти не знаєш, що значить вноження, то ти справжнісінька незнайка.
Алісі не хотілося задавати інші запитання з цього приводу, тому вона звернулася до Фальшивої Черепахи:
- Що крім цього входило до обов’язкових предметів?
- Ну, була ще свисторія,- відповіла Фальшива Черепаха, загинаючи ласти при переліченні предметів,- свисторія стара й нова, географія, балювання. Викладачем балювання у нас був старий морський вугор. Він навчав нас також рисуватись і тушуватись.
- А як це робиться? - допитувалася Аліса.
- Бачиш, я не можу показати тобі цього сама,- промовила Фальшива Черепаха,- я надто неповоротка. А Грифон ніколи того не вчився.
- Я не мав часу,- сказав Грифон.- Але я вчився у класичній гімназії. Моїм учителем був старий краб, так, краб.
- Я ніколи не вчилася у нього,- зітхнула Фальшива Черепаха.- Він, казали, учив плутівської та грацької мови.
- Так, так, це правда,- підтвердив Грифон, також зітхаючи, і вони обоє закрилися лапами.
- А скільки годин у день тривали у вас уроки? - запитала Аліса, поспішаючи змінити розмову.
- У нас це називалося строки. Ми мали десять годин в перший день,- сказала Фальшива Черепаха,- потім дев’ять і так далі.
- Як дивно! - вигукнула Аліса.
- Саме тому вони й називалися строки,- зауважив Грифон,- бо вони щодня скорочувалися.
Це була зовсім нова для Аліси точка зору, і вона її обмірковувала деякий час, а потім зробила таке зауваження:
- Виходить, на одинадцятий день був вихідний?
- Ну звичайно,- погодилася Фальшива Черепаха.
- А як було на дванадцятий день? - жадібно допитувалася Аліса.
- Годі про навчання,- рішуче втрутився Грифон.- Розкажи їй що-небудь про розваги.
РОЗДІЛ X.
РАЧАЧА КАДРИЛЬ
Фальшива Черепаха глибоко зітхнула і витерла очі ластом. Вона не зводила очей з Аліси і намагалася заговорити, але хвилину чи дві давилася від сліз.
- Може, в неї кістка в горлі? - сказав Грифон і почав трусити її і бити по спині. Зрештою Фальшива Черепаха оволоділа собою і, хоч сльози котилися у неї по щоках, розповідала далі:
- Тобі, мабуть, не доводилося довго жити на дні моря («Справді не доводилося», промовила Аліса), і ти, може, навіть не знайома з раками-омарами (Аліса було почала: «Я одного разу куштувала...», але швиденько прикусила язика і погодилася: «Ні, не знайома»). Тоді ти навіть уявити собі не можеш, яка це чарівна річ - рачача кадриль!
- Правду кажете,- погодилася Аліса.- А що це за танець?
- Ну,- сказав Грифон,- спочатку стають в ряд на березі моря...
- В два ряди! - вигукнула Фальшива Черепаха.- Тюлені, черепахи, лососі і так далі. Потім, коли приберуть з дороги всіх медуз...
- На це завжди потрібен певний час,- перебив Грифон.
- Роблять два кроки вперед...
- У кожного за партнера омар! - закричав Грифон.
- Обов’язково,- сказала Фальшива Черепаха.- Роблять два кроки вперед, беруть партнерів...
- Міняють омарів і роблять два кроки назад,- підхопив Грифон.
- Потім, розумієш,- продовжувала Фальшива Черепаха,- кидають...
- Омарів! - вигукнув Грифон і аж підскочив.
- Далеко в море...
- Пливуть за ними! - верещав Грифон.
- Перекидаються у воді! - кричала Фальшива Черепаха, несамовито стрибаючи.
- Знову міняють омарів! - репетував Грифон на весь голос.
- Повертаються на берег і... на цьому кінчається перша фігура,- сказала Фальшива Черепаха зразу ослаблим голосом. І двоє створінь, які тільки що стрибали, мов несамовиті, знову посідали, сумні та принишклі, і дивилися на Алісу.
- Це, мабуть, дуже гарний танець,- несміло зауважила Аліса.
- Хочеш подивитися? - запитала Фальшива Черепаха.
- О, дуже хочу! - сказала Аліса.
-
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аліса в країні чудес, Льюїс Керрол», після закриття браузера.