Читати книгу - "Мій ізмарагд, Франко І. Я."

- А пощо ж

До війська пруть старого і малого?

- Е, пруть! Ніхто ще того не видав.

От ми які вже парубки, а хто нас

До війська кликав? Може, ще коли

І будуть брати, та хтозна, се, може,

Аж в той час буде, як народ на світі

Здрібніє так, що в нашій печі буде

Сім хлопа молотити.

- Мудрий ти

На бештефранти! А чому ж ота

Урізька ходить та голосить? Чень же

Се не добро віщує?

- То-то й є,

Що народ темний чує плач її

І бачить сам, що се якийсь знак божий,

Та не дошукує, що він значить,

А сам собі спліта химери всякі:

Війна, і панщина, й бог зна ще що.

Гадаєте, що бог про теє дбає,

Чи там сто люда заб’ють або двісті,

Чи хлоп о три дні більш робити буде?

Якраз господь перед таким би ділом

Знаки такі нам посилав! Та й що то

Війна? Війни й заповідать не треба,

Вона вже є, ми родимось, живем,

Мремо в війні. Хіба ж не чули пісню:

«Нема добра та й не буде,

Була війна та й ще буде,

Брат на брата ворогує,

Сестра сестрі смерть готує,

Син на батька ніж підносить,

Донька мамі смерті просить».

От де війна правдива, найстрашніша,

Щоденна, люта! Що там против неї

Всі війни з турком, німцем, москалем!

Замовкли всі й понурились. Так нагло

Звернув розмову Сень на другий бік.

І хоч не раз подібні вже слова

Вони від нього чули, то, проте,

Тим дужче їх ударили вони.

І не до сміху їм було, бо кождий

На собі сам їх правди досвідив.

- Се правда! Як вовки голодні в лісі,

Так мир хрещений сам з собою їсться.

Одні хапають з-перед других, рвуть,

І друть, і кривдять. От і мій господар,

Хоч і який багач, а злакомився

На моїх п’ять кровавих ринських: взяв

І відтягнув мені з заслуженини,

За те, що скочило теля в полонку

І затонуло.

- А що буків я

Прийняв за ліс! Господар сам післав

Мене украсти з лісу копаниці,

А як зловив лісничий і подав

На штроф, прийшлось платити - він тоді

Давай мене періщити!

Й пішли

Нагадувать та розводи́ти, що

У кождого віддавна наболіло.

Лиш Сень мовчав, не жалувавсь ніколи.

А як скінчили другі, знов почав:

- Так бачите, яка се в нас війна

Ведесь! І що нам віщувать війну?

Таж ся війна сама та щось віщує.

- А що таке віщує?

- Страшний суд! -

Слова ті Сень сказав глухим, таємним

Полушептом, аж другі мимоволі

Склонили голови. В тій хвилі в лісі

Сова плачливо застогнала. Тихо

На хвилю стало, і нараз, немов

Десь з-під землі, протяжний і різкий,

Проймаючий роздався стогін людський:

- Я-яй! Я-яй! Я-яй!..

- Дух божий з нами! - скрикнули відразу

Всі конюхи і почали хреститись.

- Я-яй! Я-яй! Я-яй! - лунало в дебрях

Так жалібно, так важко, що аж серце

Мороз проймав. Сконало. Тихо стало.

Недвижні всі сиділи круг огню,

Тремтячи. Дух захопило у всіх,

Так що ніхто і слова не промовив,

Ба, навіть коні наострили вуха

І стали мовчки.

Тільки Сень сидів

Спокійний, шепчучи молитву. Врешті

Промовив:

- От ви й чули віщування.

Не бійтесь, се не є нечистий дух,

Се та урізька жінка, що пішла

По божій волі. Бог їй так казав

Плачем і криком грішному народу

Оголосити близький суд страшний.

- Ну, що се ти говориш, бійся бога,

Під ніч таке страхіття? Суд страшний!

Хіба ж не чув, що перед страшним судом

Повинен ще на світ прийти антихрист?

Ну, а про нього, клятого, ще якось

Не чути досі.

- Не впевняйся дуже! -

Сказав поважно, строго якось Сень.-

Глухий не чує навіть, як гримить!

А я ось що скажу вам, що я чув,

Та ні, не я, мої татуньо чули.

Вони ось на Кальварії недавно

Були, там є чернець один старенький,

Що знає їх вже більш як тридцять літ.

Так от вони у нього й ночували,

І він їм много повідав з книжок.

«Моліться,- каже,- люди! Близький час!

П’ять гір трави вже віл великий спас.

Як шосту буде допасати - ждіть,

Тоді антихрист родиться на світ.

А як на сьому в півгори дійде,

Тоді на землю Ілія прийде».

- Дух божий з нами! - скрикнули в тривозі

Всі конюхи.- П’ять гір вже, кажеш, спас,

Що ж се за гори, що за віл такий?

- Хіба ж не знаєте, що в книгах пишуть?

Далеко десь, на самім краю світу,

Є віл такий: родився він в той день,

Коли Христа розп’ято. Має він

Сім гір. Коли прийде на світ антихрист,

Щоб всіх людей від бога відвернути,

То против нього появиться з неба

Святий Ілля і буде бунтувати

Народ, щоби антихриста цурався.

А той антихрист буде цар всесильний.

Пішле своїх вояків і шандарів

Против пророка. Бог йому допустить

Іллю зловити, він його на смерть

Засудить. Але знає він, проклятий,

Що як з Іллі одна краплина крові

На землю впаде - вся земля займеться

Й згорить. От він на хитрощі візьметься:

Пішле своїх вояків і шандарів

На край землі, на тих