Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"

- Навідмаш! – прокричав Ліам коли їх притиснули один до одного та різко нахилився, давши Таірі змогу відбити напад, провівши удар мечем навколо своєї усі.

Цей прийом дозволив відбити всіх відразу, і масмори відійшли на відстань, взявши їх в коло. Двоє з них були кремезними самцями, а третій був схожий на підлітка, якого батько вперше вивів на полювання, але всі троє загрозливо розставили лапища, готуючись до наступного раунду.

- Тримай меч, - передала темноволоса титанове лезо чоловіку, зрозумівши, що треба швидко міняти тактику, аби вижити.

- А ти? – перепитав запиханий чоловік, дивлячись безстрашній у вічі, з одного боку радіючи, що тепер буде чим захищатися, а з іншого – переживаючи за дівчину, що у такий складний момент, вирішила геройствувати, ціною власного життя.  

- Розберуся, - сухо мовила вона у відповідь та розстібнула шкіряні манжети, які увесь цей час ховали під собою секретну зброю, якою саме час було користуватися.

Під манжетами ховалися два браслети: такі схожі між собою, але такі різні одночасно. На правій руці був браслет золотистого кольору, що мав форму двох крил, які опоясували зап’ястя з обох сторін, а на лівій – срібний браслет, що мав силу силенну металевих пір’їн, вставлених одна за одною, як оперення волана.

Витвір мистецтва у всій своїй красі притягував погляд та видавав талановиту руку майстра, але це ще було не все, адже основний секрет був навіть не в красі виробів, а у їхній величі.

Не витрачаючи й секунди, Таіра поспішно зняла золотий браслет та майстерно активувала механізм, що у прискореному темпі трансформував прикрасу у лук, підсвітивши тятиву енергетичним світлом. Слідом пішли срібні пір’їни лівого браслету, які, як виявилося, були боєприпасами до лука, адже доторкуючись до енергетичного поля тятиви, вони відразу перетворювалися на стріли, що заворожували своїм енергетичним сяйвом.

Масмори, і на цей раз, всією трійцею нападали на Ліама, а він, як справжній воїн, спритно відбивав їхні атаки, не поступаючись Марах, ні силою, ні майстерністю в бойових навичках. Вправність, з якою наступник Прайма володів мечем, відкривала секрети його довгорічної підготовки, яку увесь цей час він старався сховати, але нерівний бій залишався нерівним.

Сконцентрувавшись на своїх цілях, які швидко мелькали перед очима, змінюючи траєкторію стріли, Таіра натягнула тятиву та випустила першу енергетичну блискавку у найбільшого серед істот, але потрапила вона в руку найменшому, що різко вискочив на шляху до її цілі. Кровожерливий підліток заревів від болю та відскочив подалі, на цей раз відкривши першочергову ціль повністю.

І, хоча зараз все швидко змінювалося, в процесі того, як Тодей відбивався від здоровезних монстрів, наступна енергетична стріла потрапила моторошному велетню в спину, але навіть вона не могла зупинити тваринної люті, яка була направлена на Ліама. Слідом Таіра випустила другу та третю, і тільки після цього бездиханне тіло одного із монстрів, упало на пісок, а згодом рухнуло і наступне, пронизане гострим лезом спадкоємця Барелії, у саме серце.

Із монстрів залишився живим тільки один, і той не надовго, адже побачивши карколомну поразку своїх старших, разом із ревом, що вилітав із гострої пащі, підліток дався навтьоки. Тікав він до розбитих руїн, але трохи не добіг до своєї цілі, бо був вбитий влучною стрілою, прямо в голову.

Аби Ліам не бачив всього, що сталося за останні хвилини на власні очі, не повірив би, що увесь цей час Марах, що ще й досі була для нього загадкою, була повністю запакована зброєю, а він навіть не здогадувався про це. Десятки думок зараз роїлися в голові, стрибаючи одна поперед одною, але зачепився він зараз за менш важливе.

- А казала, що не вбиваєш за забаганкою, - підійшов до воїтельки та вхопившись за закривавлене плече, що пекло пеком, старався перевести дух та відновити прискорене серцебиття. - Той масмор тобі не загрожував. Могла б і відпустити.

Хоча знав, що масморів не можна відпускати живими, недовірливий син Прайма, зауважив спеціально, аби перевірити свої здогадки. Запитувати у відкриту не було сенсу, але у Ліама вималювався цілий список, який він мав наміри озвучити.

- Особиста неприязнь, - промовила холодно Марах та витягла три срібні стріли із мертвого кремезного тіла, які дуже швидко в її руках знову змінили форму та вид, ставши невеликим доповненням срібного браслету.