BooksUkraine.com » Сучасний любовний роман » Ректор , Таміла Калас 📚 - Українською

Читати книгу - "Ректор , Таміла Калас"

74
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Ректор" автора Таміла Калас. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18 19 ... 59
Перейти на сторінку:
Глава 9

До мене знову телефонував Ігор, напевно знає що я захворіла, але зараз не хочу ні з ким спілкуватися чи бачити. Я страшенно засмучена через батька, невже йому однаково на мене. До Ігоря написала смс і все пояснила про стан здоров'я.
Ігор відразу захотів приїхати, але я запевнила хлопця що мені вже краще, і я дома, не хочу, щоб він ще заразився від мене.

На вечір Віолетта несподівано повернулася з букетом в руках, дівчина увійшла на кухню, мені справді полегшало тому я вирішила приготувати вечерю.

- О, привіт - Відповідаю з ентузіазмом стоячи біля плити - Це хто тобі такий букет подарував?

Квіти  дуже гарні, дрібні троянди з ніжно рожевих, білих, коралових, та червоних бутонів.

- А це не мені, це тобі твій Ігор подарував. До речі, тебе як до дому відпустили?

- А у мене там працює знайома - На льоту вигадую легенду.

Сподіваюся про те що до мене навідувався Павлак ніхто не знає, мені чуток не потрібно, хоч після моїх пропусків деяких лекцій в Ігоря Семеновича, для інших дівчат стало підозрілим.

До кінця тижня мені абсолютно покращило, за те Віолетта схоже таки заразилася від мене, тому сьогодні лишається на квартирі.

Я збираюся як слід до Універу,
мотаю на себе плетений шарф під саму бороду, надягаю блакитну в'язану шапку з куцою китицею, тепле бежеве пальто до коліна, та грубі лосини. Взуваю світло - коричневі ботильйони.
Не знаю, але я скучала за тим ритмом, баталіями що вирують навкруги моєї науки.
Бачу що Віолетта тільки прокинулася та сонно увійшла до ванної кімнати, кашляючи у долоню.
У мене адреналіну в крові назбиралося от - от вибухне феєрверком. Вигукую подрузі "Бувай", та виходжу.

Йду до зупинки швидким темпом, але у слід мені сигналить авто, я спиняюся та повертаюся, на узбіччі, за декілька кроків від мене стоїть сірий Ягуар.
З автівки виходить Коваль Ігор, навіть не звично бачити тут свого хлопця, наближається усміхнено до мене.

- Привіт мала, сідай підкину - Ігор обіймає мене за пояс та легко притискає до себе.
Намагається поцілувати, але мене ніби щось стримує, тому всіляко роблю спроби ухилитися від поцілунку в губи, тому підкладаю щоку.
Хлопець поки сприймає це як сором'язливість.

- Ти що чекав на мене десь тут? - Запитую коли сідаємо до середини салону.

Ігор задоволено кривить мармизу, за кермом хлопець поводить себе впевнено та розкуто.

- Так, ти вчора сказала що тобі краще, і ти будеш йти до Універу, от я вирішив почекати тебе під під'їздом.

Насправді не могла й подумати що Ігор може заїхати по мене, учора ми трохи побалакали, я пояснила де саме живу, майже щодня він надсилав мені красиві букети квітів, напевно я подобаюся йому, хоч раніше у шкільні роки серйозних стосунків в мене не було, максимум слиняві незграбні поцілуночки, тому з хлопцем я проводжу себе трохи по дикому, а всі спроби поцілуватися вінчаються провалом, тим паче Ігор користується успіхом серед дівчат, напевно через свою недотепність я боюся осоромитися з поцілунком, хоч скоро йому увірветься терпець чекати.

Ігор заводить автівку, і ми рушаємо.

- Крута тачка - Роздивляюся салон.

- Так, але поки вона мого батька, дав на трохи покататися.

За розмовами ми досить швидко доїхали до Університету. Ігор поїхав на стоянку, а я вирішила помалу пройтися сама. Не відразу помічаю як переді мною у декількох метрах йде наш Ректор, не дуже хочу здибатися з ним, навіть трохи соромно, тому уповільнюю ходу.
Та на вході до закладу Павлак таки помічає мене та зупиняється на місці ніби чекає.
Я підходжу ближче спиняюся на сходах на проти нього та вітаюся.
Павлак посміхається, схоже настрій у чоловіка хороший, аж мені від серця відлягло, а то майже цілий тиждень мене мучили докори сумління.

- Ти себе вже добре почуваєш? - Запитує Ректор.
В очах аж бісики скачуть, хоч блакитні очі скоріше мені не подобалися.

- Так дякую, ви мені дуже допомогли.

Не знаю чого, але в середині тішуся,аж іскри летять.

- Ти пропустила один залік, тому треба перездати, коли будеш готова скажеш.

Лице мого Ректора раптом зробилося похмурішим, він глянув кудись в далечінь. Я й собі озираюся , до нас на всі ноги йде Ігор.


- Таміла ти чому мене не почекала? - Ковалюк з підозрою дивиться на нас обох, обіймає мене за плечі та вітається з Павлаком.

- Я думала ти доженеш.

- Машин було багато, ледве припаркувався.

Бачу як Ігор Семенович підтискає нижню губу, очима робить півоберт, ніби все зрозумів, та завзято заходить до закладу.
Після першої пари у Марини Олегівни наступна лекція Фармакологія з Павлаком.
Я йду на обід, мене у коридорі зустрічає Ігор, та пропонує пообідати разом, бере за руку, ми йдемо повз вбиральню, хлопець різко завертає у двері, і ми опиняємося біля умивальників, він хитро посміхається, та обіймає мене за талію притискає до себе.

- Що відбувається? - Спокійно дивлюся у його чорні блискучі очі.

Ігор мовчки йде у наступ та цілує мене не зважаючи на перспективу бути застуканим.
Поцілунок поглинає мене повністю, долоня Ігоря сповзає до сідниць, я німію, стою нерухомо, його язик працює за нас обох.
Несподівано відчиняються двері, я різко відлипаю від губ Ігоря, у дверному проході спиняється Павлак тримаючись за дверну ручку, миттю мовчи зникає, зачинивши двері.
Збентежено дивлюся на Ігоря, цього поцілунку не мало статися, майже одразу мене поглинають неприємні відчуття вини.

- Ти чого, забий, нічого не сталося. Крихітко, іди до мене - Ігор знову хоче обійняти.
Я з гнівом забираю від себе його руки.

- Почекай, я не хочу проблем, Павлак вже давав зауваження. Підемо поїмо краще.
Хоч їсти вже навіть не хотілося апетит пропав.
Заходжу до аудиторії та сідаю на своє поки одиноке місце.
Ігор Семенович заходить, широко посміхається, та розпочинає розказувати нову тему, дещо записує на дошці, він активно все пояснює та проводить по звичному лекцію, за сорок хвилин я жодного разу не стикалася з його обличчям, він у своїй манері намагається грайливо завести розмову майже з кожною дівчиною, виділяючи серед усіх декілька студенток особливо Дворську Юлію, її я ненавиджу після їхнього курсу масажу.
Ректор до рук бере журнал Факультативних додаткових занять та консультацій, сідає біля мене за парту повернутий спиною, починає диктувати нову інформацію на тему з Фармакології.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 17 18 19 ... 59
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ректор , Таміла Калас», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ректор , Таміла Калас"