Читати книгу - "Як Україна втрачала Донбас, Денис Казанський"

ГАРЯЧИЙ 2004-Й

Протистояння між Януковичем і Ющенком до цього дня залишається найбруднішою та найскандальнішою передвиборчою кампанією в історії держави. Наприкінці 2004 року Україна опинилася на межі реального територіального розколу. Зазнавши поразки, команда Януковича в якийсь момент спробувала дістати «втішний приз» — південно–східні області України, в яких Янукович набрав набагато більше голосів, ніж Віктор Ющенко. Однак в останній момент від цього задуму, на щастя, все ж вирішили відмовитися.

Голосуванню передували довгі місяці нагнітання напруги та демонізації політичних опонентів. На Донбасі передвиборна агітація іноді нагадувала військову пропаганду. Політтехнологи Януковича намагалися переконати населення східних областей у тому, що «помаранчеві» ненавидять Донбас і хочуть його знищити, а Віктор Ющенко, якщо йому вдасться перемогти, обов’язково покарає регіон за нелояльність. Таким чином регіонали намагалися максимально мобілізувати електорат у базовому для Януковича регіоні, щоб забезпечити високу явку своїх потенційних прихильників.

Донеччан запевняли, що лідер «Нашої України» заборонить російську мову, експлуатуватиме Донбас для того, щоб годувати злиденну західну Україну, зменшить жителям Донбасу пенсії і зарплати та навіть ховатиме у закритих шахтах ядерні відходи з Європи та США. Остання страшилка набула характеру, як тепер сказали б, вірусного мема. Можливо, Віктор Ющенко та його оточення й справді не мали до Донбасу великої любові, але нічого з того, що їм приписували опоненти, робити вони явно не збиралися.

Поширення чорного піару досягло небачених раніше масштабів. У поштові скриньки жителів Донецької та Луганської областей кидали листівки, на яких Ющенко був зображений в образі Гітлера, а також газети Слов’янської партії, яка звинувачувала Ющенка у русофобії та фашизмі. В агітаційній газеті «Голос Донбасса» час від часу друкували нібито зібрані в інтернеті цитати прихильників Ющенка, що ображали Донбас та його жителів. Одна з таких збірок під характерним заголовком «Нас не вважають за людей» була надрукована у № 7 від 12 листопада. У Луганську для виконання подібних завдань використовували газету Луганської обласної ради «Известия Луганщины». Також за рахунок платників податків облрада розміщувала готові, вже зверстані полоси з антиющенківськими матеріалами в інших газетах.

Широку популярність восени 2004 року набув доволі підлий рекламний ролик, в якому мапа України була поділена на три частини. Західні області на ній були позначені як перший сорт, центральні — як другий, а південні та східні — названі третім сортом. Підпис до мапи стверджував: «Так виглядає їх Україна». На відміну від інших зразків чорного піару, цей ролик не просто дискредитував «помаранчевих». Він провокував громадянське протистояння. Пізніше з’ясувалося, що теза про три сорти українців була народжена тіньовим штабом Януковича, яким керував Андрій Клюев. Ідея належала політтехнологу Володимиру Грановському, а формальним замовником розміщення такої реклами був уже добре знайомий нам Олександр Базилюк зі Слов’янської партії. Втім, треба зазначити, що розколювати Україну команді Януковича активно допомагало також оточення президента Кучми. Скандальну рекламу активно крутив телеканал «Інтер», який у той період контролювався народним депутатом Ігорем Плужниковим із фракції СДПУ(о) Віктора Медведчука.

Із ще більшим завзяттям працювала локальна телевізійна пропаганда. На луганському державному телеканалі ЛОТ нескінченно крутили ролики, де аудіозапис промови Ющенка було накладено на психоделічний відеоряд із нацистами, що марширують, апельсинами, що гниють, і тваринами, що б’ються між собою. Апелювали тут не до розуму, а до емоцій. І від такого видовища глядачам навіть із міцними нервами та критичним мисленням ставало не по собі.

Незважаючи на відверту примітивність антиющенківських матеріалів, на Донбасі вони здебільшого сприймалися некритично. Мільйони людей справді вірили у ці страшилки і не на жарт боялися наступу «помаранчевої чуми». Мешканці східних областей з часом почали вважати м’якотілого та інтелігентного Ющенка ледь не уособленням зла. Але в інших регіонах справи йшли вже зовсім інакше. Загалом по країні рейтинг Ющенка у вересні 2004 року, незважаючи на всі зусилля влади, перевищував рейтинг Януковича на 7–9%. Соцопитування показували, що у другому турі перемогу здобуде опозиційний кандидат. Наприклад, за даними центру «Социс», у другому турі президентських виборів за Ющенка готові були голосувати 40,9% виборців, а за Януковича — 31,8%.

Проблеми часто створював собі сам Янукович. Раз по раз він потрапляв у дурні ситуації, які тільки підтверджували поширену думку про невисокий інтелектуальний рівень прем’єра. Спочатку широку популярність здобула історія із заповненням анкети, у якій Янукович наробив безліч помилок, зокрема неправильно написав власне вчене звання. Слово «професор» прем’єр написав із двома буквами «ф», і відразу ж подарував країні новий мем — «проффесор». Над Януковичем почали сміятися. У штабі Ющенка швидко змонтували жартівливе відео під назвою «Операція «Проффесор», яке поширювалося на CD-дисках та в інтернеті.

Ще більшого резонансу набув курйозний інцидент у Івано–Франківську. Під час візиту Януковича до цього міста студент Дмитро Романюк кинув у прем’єра сире куряче яйце. На цей малозначний епізод навряд чи звернули б увагу, якби дивним чином не повівся сам Янукович. Прем’єр чомусь зробив вигляд, що непритомніє, і театрально впав на руки своїх охоронців на очах у натовпу студентів та журналістів. «Яєчну» історію команда Януковича спробувала видати за спробу замаху, але це тільки посилило негативний ефект. Запис інциденту показав опозиційний «5 канал», і на цьому відео було чітко видно, що в Януковича потрапило саме сире яйце, а не «важкий тупий предмет», як запевняла журналістів прес–секретарка прем’єра Ганна Герман. Зрозуміло, цей випадок також не додав популярності кандидату від влади.

Щоб домогтися перемоги в таких умовах, прем’єру потрібна була максимальна явка в Донбасі. А для цього штабу Януковича доводилося вигадувати все нові і нові жахи. Людей почали лякати громадянською війною, яка начебто мала початися в разі перемоги Віктора Ющенка. З’явилися повідомлення про те, що Ющенко нібито готує на західній Україні озброєних бойовиків для захоплення влади та «умиротворення» Донбасу.

Головним «помаранчевим» жупелом провладна преса призначила проющенківську організацію «Пора», членів якої зображували кровожерними націоналістами та відмороженими радикалами. «Порі» приписували підготовку збройного перевороту та звинувачували організацію в тому, що вона фінансується з США.

Перед першим туром президентських виборів на вулицях міст Донбасу з’явилися листівки, у яких Віктор Ющенко в образі Дядька Сема запитував: «А ти готовий до громадянської війни?». Наполегливо