Читати книгу - "Неформат?, Yarek"

Давно – давно дивилась у вікно. 

За склом без змін, усе старе «нічого».

І не подібні там події на кіно: 

Будинки, сад, дерева і дорога. 

Дерева, сад там у вікні. І дощ 

Сюжети вимальовує в екрані. 

Володар тих кінематичних площ 

У твоєму відобразивсь зітханні.

Тому запрошуєш ти у своє вікно 

Надати світу цьому руху й сили, 

Неначе вибілене полотно, 

Яким разом би сльози осушили. 

І те вікно змінило враз екран:

З’явилось сонце, і з’явились люди. 

І ти, здається, вже позбулась ран,

І вже повірили: надовго все це буде.

Змінити світ й програму у вікні, 

Як бачиш, в твоїх силах режисера. 

Лише скажи дощу і хмарам «ні», 

Сюжет – реальність, не придумана химера. 

І знову ти запрошуєш в своє вікно. 

Вже не актори ми за склом, а творча група, 

Бо разом творимо нове кіно, 

Старий сюжет - на смітникову купу! 

 2010-2011