Читати книгу - "Агент 2601 та 1/2, Тетяна Олiйник"

До його подяки приєдналися решта колег Макса:

- Дякуємо, це було надзвичайно цікаво! - лунали захоплені голоси.

- Так, Актор виявився спритним, дотепно він це придумав, - почувся голос агента Шерхана.

Усі разом замовкли і здивовано повернули до нього голови.

- Як, хіба ти змінив своє ставлення до "молокососа"? - пожартував хтось зі співробітників офісу.

- Ні, йому до мене ще далеко, ясна річ, але от кмітливість у цього хлопця працює що треба, - відповів Шерхан, склавши руки на грудях.

- О-о, та ти зростаєш просто на очах! - пожартував Перший, який до цього мовчки спостерігав за онлайн - екскурсією.

- Босе, дякую вам за цю поїздку! Ви здійснили мою мрію! - від душі подякував Макс.

- Не варто подяки, Акторе, ти на це заслужив, - відповів Перший і вимкнув трансляцію.

Тато і син продовжили переходити із зали в залу.

У музеї було представлено безліч цікавих експонатів, а деяке шпигунське обладнання взагалі вперше виставлено на загальний огляд. Це відкривало завісу таємниці в роботі секретно-розвідувальних служб усього світу.

- Синку, дивись, там знаходиться Зал шпигунських війн, ходімо-но подивимося, - запропонував тато.

Тут було представлено експозицію, що розповідала про життя і смерть спецагентів, які полювали один на одного. Макс одразу ж згадав російського шпигуна Йосипа Княжевича, за яким стежив у Варшаві і який, можливо, напав на його слід у Греції. А ще пригадався Плохиш, який переслідував Макса тривалий час, до того, як вони потоваришували. "Цікаво, як він там? Чи не потрапив знову в тенета обману шпигунської агентури?" - подумав хлопчик.

На великому рідкокристалічному екрані актор, який зіграв роль Джеймса Бонда, розповідав про складну та найбільш закриту діяльність розвідувальних спецслужб, про перемоги яких відомо не багатьом, але результатом їхньої роботи є вплив на світову політику.

У наступній залі музею відомі актори в образах тих чи інших агентів розповідали з телеекранів реальні історії життя шпигунів. Одним із персонажів був російський розвідник, який видав своєму уряду безліч імен ворожих агентів, однак доля його склалася так, що він провів аж 16 років у таборах у засланні. Ось так ворожа країна "дякує" своїм секретним агентам за віддану службу. Ще Макса здивувала історія начальника служби розвідки королеви, який розсекретив шпигуна-раба, що видавав інформацію з палацу повстанцям під час американської революції. Але найбільше вразила Макса неймовірна історія одного розвідника, який проник в ісламське угруповання і залишався там довгі роки не розсекреченим, повідомляючи здобуту інформацію американському командуванню.

До уваги відвідувачів музею було виставлено інформацію про таємні шпигунські операції за всю історію протягом століть. Тут розповідалося про таємних воїнів ніндзя, а також про Троянського коня, за допомогою якого шпигуни проникли в Трою і захопили її.

- Що не кажи, а шпигунство було і є невід'ємною частиною ведення всіх вiйн, - зауважив тато, розглядаючи експонати виставки.

У цьому ж залі відвідувачам музею пропонували пройти ігровий квест під назвою "Шпигуни в місті".

- Давай-но, Максику, спробуй свої сили! - підштовхнув його тато.

Але хлопчикові не потрібні були вмовляння, він із радістю вхопився за таку можливість і перевершив усі очікування. Виходячи зі складних ситуацій, Макс використовував маскування, враховував мертві точки, вдавався до обману... Результат виявився настільки вражаючим, що табло засвітилося яскравими спалахами салюту, сповіщаючи про те, що гравець здобув найкращий бал за весь час.

- Ну, ти даєш, синку! - захоплено вигукнув тато. - І коли ж ти встиг усього цього навчитися? - дивувався він.

Макс поблажливо посміхнувся батькові:

- Напевно тоді, коли ти цілими днями був зайнятий на роботі, тату, - відповів він.

На верхньому поверсі відвідувачам пропонували різноманітні послуги. Наприклад, можна було перевірити безпеку свого електронного пароля на спеціальному приладі-зломщику. Сучасні комп'ютерні програми здатні за лічені секунди зламати стандартні паролі. Макса дуже зацікавив подібний прилад. "Цікаво, чи є такий у нашому агентстві?" - подумав він. Ще тут можна було навчитися читати по губах, перебуваючи в спеціальному модулі. "Таке вміння могло б мені стати в нагоді, коли потрібно підслухати розмову під час стеження", - зметикував Актор і з задоволенням взявся до вивчення корисної навички.

Так само тут демонструвалося на екрані, що відбувається з персональними даними людей на великих інтернет-платформах. Від побаченого тато серйозно задумався:

- Скільки ж від нас усього приховано, синку! Треба бути гранично обережним, розміщуючи інформацію про себе в соціальних мережах, - попередив він.

- Тату, та знаю я все, не маленький, - відповів Макс, чим викликав поблажливу посмішку батька.

- О, Макс, подиви-но сюди, - покликав тато.

Хлопчик задер голову і побачив на стіні електронну карту світу, на якій тут і там горіли різнокольорові вогники.

- Що це?

- Тут показано різними кольорами, де спецслужби шпигували, здійснювали вбивства, обмінювалися полоненими агентами, - пояснив батько.

- Ого! - вирвалося в сина. - Дивлячись на цю карту, складається враження, що кожен другий мешканець планети - спецагент.

- Ти недалекий від істини, - усміхнувся батько.

До них підбігла захекана мама:

- Я тут ганялася за Елкою і натрапила на цікаву вікторину. Максику, тобі це точно сподобається! Сестра вже там, зайняла місце для тебе.

Син з цікавістю пішов за мамою.

Це виявилася інтерактивна вікторина, де можна було перевірити свою кмітливість у ситуації, коли тебе викрили як агента. "Нічого не скажеш, корисна штука!" - подумав він і взявся до завдань. Загалом, результат виявився цілком задовільним, що дуже порадувало маму.

Нарешті, час відвідування добіг кінця, музей зачинявся на ніч. Охоронці попросили відвідувачів пройти до виходу. Макс і його сім'я вийшли на вулицю.