Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

Тільки я сіпнулася в бік виходу, Сем обхопив моє обличчя долонями й пильно глянув у вічі. Не знаю, що бачив він, а от я бачила в його широко відкритих очах колишню впевненість.

— Якщо ти його не кохаєш, тоді я не хочу здаватися, — випалив Сем, але пом'якшившись одразу додав: — Мері, ти шалено подобаєшся мені.

Отак просто взяв і сказав! Прекрасні блакитні очі металися по моєму обличчі, а я ж, у повному шоці, ніби загіпнотизована спостерігала за їх переміщенням. Здавалося, що я втратила не лише дар мови, а і слух разом із мізками.

— Моллі, я тобі не подобаюсь? — спитав Сем, підсунувшись ближче. — Не мовчи! Скажи хоч щось, я не ображуся.

Не знаю, що це було — помутніння розуму, дивний напад паніки або почуття, що все-таки нахлинули, але в одну мить я подалася вперед, обвила руки навколо його шиї і вп’ялася в губи. На секунду він застиг, напевно не чекаючи такої реакції, але потім обійняв мене за талію і притяг до себе.

Сем разом зі мною в руках повільно схилявся назад, при цьому не роз'єднуючи наших губ. Й ось, я буквально лежала на ньому та не припиняла цілувати. Може, десь у моїй порожній голові і промайнула думка, що краще не робити цього, гірше ж буде, але я відігнала її куди подалі, залишивши там свистіти вітри безумства.

Однією рукою Сем міцно обіймав мене навколо талії, а другою, ледве торкаючись гладив шкіру на спині під майкою. Поцілунок був неймовірно ніжним, а дотики посилювали відчуття. Я просто танула в його руках, геть-чисто забувши, чому тут і як мене взагалі звуть. Як тільки я розімкнула рота, язик Сема одразу прослизнув усередину і впевнено торкнувся мого. Від насолоди в мене навіть закотилися очі під опущеними віками. Наші язики раз у раз спліталися, а поцілунок ставав глибшим. А коли я відчула стегном щось тверде, справжні феєрверки ейфорії вибухнули всередині мене. Я стільки докоряла собі за думки про цього хлопця, запевняючи, ніби не подобаюся йому, що така реакція його тіла мало не змушувала верещати від щастя.

Притиснувшись тісніше, тим самим посиливши тиск стегном, я почула глухий стогін Сема, а потім його руки опустилися нижче, стиснувши мої сідниці, сильніше притягуючи до себе. Від таких впевнених рухів із моїх вуст мимоволі злетів ледь чутний напівстогін, ось тільки Сем вловив його і з новою силою вп'явся в губи, уже зовсім не стримуючись. Здавалося, що сексуальна енергія, що накопичувалася всі ці дні в нас, просто вирвалася назовні.

Я тонула в океані блаженства, не бажаючи, щоб мене хтось рятував. Ніколи і з жодним хлопцем я не відчувала щось хоч трохи схоже на те, що було між нами із Семом. Це було як вибух атомної бомби, тільки страшенно сексуально й передувало лише приросту людського роду, а не знищенню. Прикушуючи мою нижню губу, Сем, напевно, знав, який відгук отримає — я глухо застогнала.

«Як божественно він цілується», — здавалося б, невинна фраза промайнула в моїй голові.

Але тільки вона спричинила інші думки.

«У нього є дівчина! Що ж я роблю? Хочу страждати як Еріка?»

 Це моментально протверезило мене, і я змогла розірвати поцілунок, хоч зовсім не хотіла цього.

Я подивилася на Сема і, хай прозвучить неймовірно, але мені здалося, що я побачила очі Джейкоба. Не карі, а небесно-блакитні, але такі ж закохані. Сем не відривав від мене погляду, а на його обличчі сяяла лагідна усмішка. Як це буває тільки у фільмах, він ніжно заправив пасмо, що вибилося, мені за вухо, погладив великим пальцем щоку, а потім і нижню губу, припухлу від божевільних поцілунків і укусу.

— Ти її кохаєш? — спитала я, а потім подумки вилаяла себе за це.

Навіщо, от навіщо мені знати, якщо ми більше не побачимось? Нема чого, але все одно я хотіла почути відповідь, якою б вона не була.

— Ні, — м'яко сказав Сем, впевнено дивлячись мені в очі. — Якщо чесно, сумніваюся, що ми зустрічаємося. Ми рідко бачимося, переважно вона із Софі.

Від почутого мої очі округлилися до неприродних розмірів, а щелепа, здається, впала на груди Сему.

— О-о-о, — чи обурено, чи здивовано простягла я, — то вони подруги.

— Кращі.

Господи, та він вирішив добити мене чи що? Придушивши нервовий смішок, я спробувала встати, але Сем лише міцніше притиснув мене до себе. Стегном я все ще відчувала щось дуже схоже на ознаку збудження, і це додавало ніяковості. Але, мабуть, тільки мені, бо очі Сема світилися, а на обличчі була та сама задоволена усмішка.

А і справді, навіщо бентежитися, маючи таке в штанах? Я, звісно, не бачила й не торкалася, але загальну картину цілком могла визначити стегном. От де справедливість? Чому мені треба було прощатись із ним?

— Ти ж розумієш, що не виберешся з намету, доки не скажеш, як я зможу з тобою зв'язатися після від'їзду? — Запитуючи, він не виглядав засмученим, хоча наша ситуація явно не була веселою.

— Семе… — озвалася я.

— Моллі, — перебив він, — я знаю, що Еріка твоя найкраща подруга, але от Джейк мій найкращий друг і він закоханий.

— І як це пов'язано з нами? — скинувши брову, спитала я.

— Та Джейкоб всю планету верх дном переверне, але знайде її, — серйозно заявив Сем. — Просто треба дочекатися цього, а поки що ми зможемо бачитися таємно.