Читати книгу - "Коли курява спаде"

Соднам Г'ялцен наказав установити на подвір’ї ганебний стовп й доручив Аїру прив’язати себе до нього. Я не відчував болю, однак лежав на ліжку крижем і не міг підвестися. Щойно я закривав очі, як мені являлося прекрасне обличчя Тхарни. І от знизу почувся пронизливий свист батога, що розриває повітря, а потім переді мною знову з’явилась, скориставшись нагодою, моя колишня служниця, яку також раніше звали Тхарною. Минуло вже багато років, які вона прожила серед слуг, тож поступово віддалялась від мене. Тепер же вона знову із своїм комариним писком почала крутитись навколо мого ліжка. Вона закликала господаря не засмучуватись й без упину проклинала ім'я Тхарни. Я б відважив ляпас цій жінці з малими руками й ногами, з вуст якої, втім, вивергалося так багато бруду, однак мені не хотілося піднімати руку. Тоді я наказав їй котитися звідси й додав:

— Інакше я віддам тебе сліпому на одне око чоботарю.

Вона впала на коліна й сказала:

— Благаю тебе не робити цього! Я не хочу народжувати раба!

— Тоді йди звідси! — сказав я.

— Не потрібно віддавати мене за іншого чоловіка, — сказала вона. — Я належу тільки тобі і навіть якщо я тобі не потрібна, я все одно пам'ятаю, що я — твоя жінка.

Ті слова обпекли моє серце, я хотів щось сказати, проте вона вже причинила двері й пішла — знову до команди слуг.

Знизу нарешті почувся крик Соднама Г'ялцена, якого били батогом.

Це надало мені сил підвестися, я спустився вниз і наказав Аїру припинити шмагання.

Це вперше Аїр виконував покарання для мене. І хто б міг подумати, що першою жертвою буде Соднам Г'ялцен! Коли мотузку рознизали, його тіло безвільно ковзнуло по стовпу вниз. Там навколо стояли туси й насолоджувалися професійністю ката родини Мерці в справі шмагання батогом. Тусиня Ронггонг хотіла щось сказати, однак глянувши мені в очі, а потім — на батіг у руці Аїра, проковтнула свої слова. Так само й туси Мерці. Тепер єдиним моїм справжнім другом серед усіх туси лишався туси Лха Шопа. Він теж хотів щось сказати, однак я не дав йому. Тому що в тому не було сенсу. Я повідомив усім цим туси, як відповідь на їхнє запитання про те, навіщо я їх запросив, що зробив це, аби вони побачили, як жінка з родини Ронггонг зрадила мене. Тож завтра всі, хто хоче їхати, можуть виїжджати. Причому вони всі вже мають подарунки від мене.

Туси розвели руками, показуючи, що не отримували від мене подарунків, — вони ж не знали, що моїм подарунком для них був сифіліс.

Туси приготувалися їхати. Тож по черзі прийшли попрощатись зі мною — засмученим господарем. Туси Лха Шопа сказав:

— Це ж вона, її мати, наказала їй звабити туси Вангбо. Ти, паничу, не повинен відпускати її.

Хто б міг подумати, що коли туси по черзі від'їжджатимуть, Тхарна раптом повернеться. Вона приїхала, ледве тримаючись на коні. Курява на обличчі моєї дружини була кольору золи після великого пожарища. Вона дуже спокійно сказала мені:

— Бачиш? Я в цьому житті все-таки залишилась твоєю жінкою. Я повернулась.

Коли вона переспала із тоді ще живим старшим паничем родини Мерці, вона теж поводилася так само. Я хотів щось їй сказати, однак так нічого й не сказав. Тільки отетеріло дивився, як вона пройшла повз мене й почала підніматися нагору. Туси всі дивилися на мене, а я дивився, як розкуто Тхарна йде сходами. У такий момент її мати не повинна була виходити, однак ця стара відьма вийшла. Вийшла, щоб зустріти свою чарівну доньку. І раптом помітила, що на обличчі її чарівної доньки не залишилось жодного блиску. Все вигоріло у великій пожежі. Навіть я, коли дивився на неї, відчув біль потайки в серці. Тхарна підняла голову і, коли побачила матір, у ту ж мить розревлася.

Так вона сиділа на сходах і жалісливо голосила, дивлячись на матір.

Спочатку на обличчі тусині з'явився вираз жалю, однак поступово її згорблена спина розпрямилась, і вона прямо на очах у всіх несамовито плюнула на свою улюблену доньку і спустилась униз, підперши однією рукою бік. Підійшовши до мене, вона сказала:

— Ця нездара — не донька Ронггонгів! Ти, дурню, іди сам утішай її, я ж на цьому прощаюся з вами!

Жіноча логіка дійсно інакша: ніби сказати це було достатньо, щоб усе, що відбувається навколо, більше не мало до неї жодного стосунку. Я подумав, що це — неправильно, однак не міг зрозуміти, що саме неправильно. Тут батько на горі почав кричати, щоб ми не відпускали цю жінку. Туси Мерці, захеканий, спустився вниз і закричав до мене:

— З того, що вона сказала, виходить, що ти не зможеш стати туси Ронггонг! У майбутньому ти не зможеш стати туси Ронггонг, розумієш?!

Його син пришелепувато спитав:

— У майбутньому? А як же я зможу бути туси Мерці й у той же час стати туси Ронггонг?

Туси розсміялися.