Читати книгу - "Стів Джобс"

Джобс, який сидів одразу біля президента, почав вечерю словами: «Незалежно від наших політичних переконань, я хочу, щоби ви знали, що ми зібралися тут із готовністю виконати будь-що, сказане вами, що зможе допомогти нашій країні». Попри це, вечеря спершу перетворилася на літанію пропозицій, що міг би зробити президент для бізнесу. Чемберс, наприклад, висловив побажання повернути тимчасове звільнення від податків, що дозволило би великим корпораціям уникнути сплати податків на закордонні прибутки, якщо вони повертали їх у Сполучені Штати в якості інвестицій протягом певного періоду. Президент був невдоволений, як і Цукерберґ, який повернувся до Валері Джаретт, що сиділа справа від нього, і прошепотів:

— Ми мали говорити про те, що важливо для країни. Чому він говорить лише про те, що добре для нього?

Доерр зміг змінити тему дискусії, закликавши всіх запропонувати проблему, яка потребувала розв’язання. Коли дійшла черга до Джобса, він наголосив на потребі в краще навчених інженерах і запропонував, щоби будь-який іноземний студент, який здобув освіту інженера в Сполучених Штатах, отримав візу, щоби залишитися в країні. Обама сказав, що це можна було би втілити в рамках програми Dream Act (абревіатура від слів Development, Relief and Education for Alien Minors — Розвиток, допомога та освіта для неповнолітніх — проект американського законопроекту, вперше представлений у Сенаті 1 серпня 2001 року. — Прим, пер.), яка дозволяла іноземцям-нелегалам, що приїхали в неповнолітньому віці й закінчили середню школу, стати легальними резидентами, — цей проект був заблокований республіканцями. Джобс уважав, що це — дошкульний приклад того, як політика могла призвести до паралічу.

— Президент дуже розумний, але він продовжував пояснювати нам причини, чому не можна зробити того чи іншого, — пригадував Стів. — Це мене розлючує.

Джобс продовжував наполягати, що потрібно знайти спосіб вивчити більше американських інженерів. У Apple було 700 тисяч заводських робітників, які працювали в Китаї, сказав він, і тому компанії потрібно було 30 тисяч місцевих працівників, щоби давати раду тим робітникам.

— Неможливо знайти так багато людей в Америці, яких би можна було найняти, — сказав він.

Цим заводським інженерам зовсім не обов’язково бути геніями чи кандидатами наук; їм просто треба мати основні інженерні навички, щоби виготовляти продукти. Технікуми, коледжі та ремісничі училища могли дати їм потрібну освіту.

— Якби ви могли навчити цих інженерів, — сказав він, — ми могли би перенести сюди більше заводів-виготовлювачів.

Цей аргумент сильно зачепив президента. Двічі чи тричі наступного місяця він казав своїм помічникам:

— Ми маємо знайти спосіб вивчити цих тридцять тисяч технологів, про які Джобс говорив нам.

Джобсу було приємно, що Обама зацікавився цією проблемою, і вони говорили телефоном декілька разів після тієї зустрічі. Він запропонував Обамі створити політичну рекламу для передвиборчої кампанії 2012 року. (Він пропонував йому те саме у 2008-му, але потім розсердився, коли стратег Обами, Девід Екселрод, поставився до нього не надто поштиво.)

— Я вважаю, що політична реклама жахлива. Мені б хотілося повернути Лі Клоу з пенсії, і ми могли б створити прекрасну рекламу для нього, — сказав мені Джобс за декілька тижнів після тієї вечері.

Цілий тиждень Стів боровся з болем, але політичні розмови додали йому сил.

— Час від часу до створення політичної реклами залучають справжнього професіонала, як то було, коли Гел Райні створив «В Америці зараз ранок» для перевиборів Рейґана в 1984 році. Я б хотів зробити таке саме для Обами.

Третя лікарняна відпустка

Рак завжди посилав свої сигнали, коли з’являвся знову. Джобс уже знав це. Він утрачав апетит, а в усьому тілі виникали болі. Лікарі проводили тести, нічого не виявляли й запевняли Стіва, що, здавалося, він усе ще був чистим. Але він знав краще. Рак давав про себе знати і за декілька місяців після того, як Стів почав відчувати ці сигнали, і тоді лікарі вже бачили, що він і справді більше не перебуває у стадії ремісії.

Ще один такий спад почався в перші дні листопада 2010 року. Джобс страждав від болю, перестав їсти, тож його годувала внутрішньовенно медсестра, яка приїжджала додому. Лікарі не знаходили ознак нових пухлин, тож вирішили, що це був просто ще один із його періодичних циклів боротьби організму з інфекціями та проблем із травленням. Він ніколи не належав до людей, які вміли зносити біль стоїчно, тож і лікарі й родина вже трохи призвичаїлася до його скарг.

Джобс разом із сім’єю поїхав до селища Кона на День подяки, але так і не зміг краще їсти. Їдальня була спільною, й інші гості вдавали, начебто не помічають, як Джобс, який виглядав змарнілим, розхитувався й стогнав під час трапез, не торкаючись їжі. Це було засвідченням працівникам і гостям курорту, що інформація про справжній стан його здоров’я ніколи не просочувалася в пресу. Повернувшись до Пало-Альто, Джобс став особливо емоційним і відлюдькуватим. Він уважав, що от-от помре, сповістив про це дітей і страшенно страждав від думки, що, ймовірно, більше ніколи не зможе відсвяткувати їхні дні народження разом із ними.

До Різдва він схуд ще сильніше й важив тепер 52 кілограми, що було на понад 20 кілограмів менше, ніж його звична вага. Мона Сімпсон приїхала в Пало-Альто на свято разом зі своїм колишнім чоловіком, автором комедійних сценаріїв для телебачення, Річардом Еппелем, та їхніми дітьми. Настрій Стіва трохи покращився. Родини забавлялися іграми всередині будинку, однією з яких була так звана «Повість»: учасники намагалися обдурити одне одного, вирішивши, хто може написати найпереконливіше фальшиве перше речення книги, і, якийсь час здавалося, що справи трохи покращуються. Він навіть зміг поїхати на вечерю в ресторан разом із Лорін за декілька днів після Різдва. Діти подалися під час новорічних канікул на гірськолижний курорт, а Лорін і Мона по черзі залишалися вдома з Джобсом у Пало-Альто.

Проте на початку 2011 року стало зрозуміло, що це не було одним із типових тимчасових погіршень. Лікарі виявили нові пухлини, і через симптоми, пов’язані з раком, апетит у Стіва погіршився ще сильніше. Лікарі ніяк не могли вирішити, скільки медикаментів у такому виснаженому стані зможе прийняти його організм. Кожна частинка його тіла віддавала таким болем, ніби його побили, розповідав Джобс своїм друзям, стогнучи й інколи згинаючись навпіл від болю.

То було замкнуте коло. Розвиток раку викликав біль. Морфій та інші знеболювальні, які Джобс приймав, пригашували його апетит. Його підшлункова залоза була частково видалена, а печінка — замінена, тож система травлення