Читати книгу - "Чаклун та сфера. Темна вежа IV"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Жінка за її спиною крокувала повільно і штивно, притискаючи руку до живота. Її обличчя здавалося настільки ж знекровленим, наскільки рот відьми був червоним.
Рея почовгала до середини зали, навіть не удостоївши поглядом спантеличених пастухів за картярськими столами. Опинившись просто посеред бару, під поглядом Зірвиголови, вона повернулася і огледіла мовчазний натовп скотарів і городян.
— Майже всі ви мене знаєте! — гучно проскреготала вона. — А для тих, хто ніколи не потребував приворотного зілля чи настоянки для чоловічої сили та не втомлювався від діставучої тещі, відрекомендуюся: я Рея, мудра жінка з Коосу. А ця дамочка біля мене — тітка дівулі, яка минулої ночі випустила на волю трьох убивць… тієї самої дівулі, яка вбила вашого шерифа і його помічника, хорошого парубка, залишивши сиротами його дружину і дитину. Він стояв перед нею беззахисний, піднявши руки, благаючи не вбивати його, бо в нього жінка й ненароджене немовля. А вона все одно його застрелила! Вона лиха! Лиха і безсердечна!
Натовп захвилювався. Але Рея піднесла свої скоцюрблені руки догори, і бурмотіння враз стихло. Вона повільно, не опускаючи рук, обвела поглядом усіх присутніх. Своїм виглядом відьма скидалася на найстарішого і найбридкішого у світі боксера.
— Ви радо вітали чужинців на своїй землі! — хрипко прокаркала вона. — Вітали, розділили з ними хліб, і от чим вони віддячили вам за вашу гостинність! Вбили тих, кого ви любили і від кого залежали, зіпсували вам свято врожаю і накликали ще хтозна які прокляття, що впадуть на ваші голови після fin de а о!
Юрба захвилювалася гучніше. Рея зачепила їхні найпотаємніші страхи: що цьогоріч їх і надалі спіткають різні лиха, що може навіть передохнути нормальна худоба, яка повільно, проте впевнено відроджувалася до життя по всій Зовнішній Дузі.
— Але вони зникли і, швидше за все, ніколи не повернуться! — вела далі Рея. — Можливо, це й на краще. Нащо бруднити нашу землю їхньою чужинською кров’ю? Але є ще вона… та, що зростала поміж нас… молодиця, що зрадила своє місто і свій народ.
Вимовляючи останні слова, вона стишила голос до хрипкого шепоту, і її слухачам довелося витягнути шиї, щоби бодай щось розчути. Їхні обличчя були похмурі, очі широко розплющені. Рея витягла вперед бліду кістляву жінку у линялій чорній сукні. Поставила Корделію перед собою, наче ляльку чи опудало черевомовця, і щось прошепотіла їй на вухо… але шепіт чомусь розлігся залою, і її слова почули всі.
— Давай, люба. Перекажи їм те, що розповіла мені.
Позбавленим життя, проте гучним голосом Корделія мовила:
— Вона заявила, що не буде наложницею мера. Сказала: такому старому пеньку, як він, я не до пари. Потім спокусила Вілла Деаборна. За своє тіло вимагала плату: зробити її дружиною і забрати до Ґілеаду… та прикінчити Гарта Торіна. І Деаборн із нею розплатився. Розплатився, бо палав від пристрасті. Його друзі допомогли. Можливо, вони теж із нею бавилися. А канцлер Раймер просто міг бути їм на заваді. Або вони його здибали і просто захотіли вбити, задля розваги.
— Виродки! — заверещала Петті. — Падлюки!
— А тепер скажи їм, що треба зробити, щоб очистити нову пору року від скверни, люба, — прошамкотіла до неї Рея.
Корделія Дельґадо підвела голову і обвела поглядом натовп чоловіків. Глибоко втягнула повітря, насичене кислими випарами ґрафу, пива, диму і віскі, в свої легені старої діви.
— Упіймайте її. Ви повинні її впіймати. Звертаюся до вас з усією пошаною і відчаєм зневаженої тітки.
Мовчанка. Погляди.
— Пофарбуйте їй руки.
Скляний погляд істоти на стіні, осудливий і неживий.
— Чар’ю трі, — прошепотіла Корделія.
Юрба не закричала на знак схвалення, але видихнула в унісон, наче у голому вітті дерев прошепотів осінній вітер.
3
Шимі біг за лихим мисливцем за трунами і Сюзен-сей, поки не знесилився. Його легені горіли, гострий біль у боці став нестерпним. Притискаючи ліву руку праворуч до пахви й кривлячись від болю, він упав на траву Крутояру.
Якийсь час просто лежав обличчям у запашній траві, розуміючи, що вони все більше віддаляються від нього, але водночас усвідомлюючи, що, поки не минеться біль, не зможе підвестися і знову побігти. Якщо він підганятиме себе, то знову опиниться на землі, та й по всьому. Тож він просто лежав, вряди-годи підводячи голову, щоб подивитися на сліди копит коней Сюзен-сей і лихого мисливця за трунами. Щойно він зібрався з силами, щоб підвестися, як його вкусив Капризний. І не просто вщипнув, а добряче гризонув. Остання доба для Капика видалася нелегкою, і йому не надто сподобалося, що винуватець усіх його нещасть лежав на траві та насолоджувався сном.
— Йооой, прокляття! — закричав Шимі й зірвався на рівні ноги. Людина, більш схильна до філософських роздумів, аніж Шимі, могла би подумати, що нема в світі нічого магічнішого за сильний укус у дупу. На його тлі всі тривоги, хай які тяжкі й скорботні, розвіювалися, мов дим.
Шимі рвучко обернувся до мула.
— Навіщо ти це зробив, старий підступний Капику? — Хлопець несамовито тер рукою вкушене місце, в очах стояли сльози. — Боляче ж як… ти старий сучий син!
Капризний витягнув свою довгу шию, в сатанинській посмішці, на яку здатні хіба мули й дромадери, вишкірив зуби і заверещав. Дуже схоже було, що сміявся.
За мулом між гострими ратицями досі теліпався повід. Шимі потягнувся до мотузки, і Капризний знову спробував його вкусити, але хлопець щосили зацідив йому по макітрі. Капризний хропнув і закліпав повіками.
— Ну ти й учудив, злюко Капику, — сказав Шимі. — Тепер мені доведеться цілий тиждень какати навпочіпки. На стільчак сісти не зможу. — Він намотав повід на руку і сів на мула верхи. Капризний не робив спроб скинути вершника, проте Шимі скривився від болю, коли вкушена частина тіла опинилася на спині мула. Та все одно пощастило, подумав він, впинаючись п’ятами в боки тварини. Зад болів, але принаймні йому не доведеться йти пішки… чи бігти, відчуваючи такий біль у боці.
— Пішов, дурню! — звелів він мулові. — Поквапся! Швидше, старий сучий сину!
Упродовж наступної години Шимі називав Капризного виключно «старим сучим сином» — як і багато хто до нього, він збагнув, що важко лаятися лише на початку, поки не вимовиш першого слова. А вже опісля нема нічого кращого, ніж лайка, щоб висловити наболіле й полегшити собі життя.
4
Слід Сюзен перетинав Крутояр навскоси і вів у бік узбережжя до великої цегляної будівлі, що видніла на набережній. Наблизившись до резиденції мера, перед аркою Шимі зійшов з мула і
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чаклун та сфера. Темна вежа IV», після закриття браузера.