Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

– Так, пане, я зрозуміла.

– Тепер щодо ваших запитань – раз продуктів вистачає, нехай кухня обійдеться тим, що в них є. Сильно напружуватися не треба, сьогодні і завтра – щось простеньке, але поживне. Для всіх однаково. Хоч яєчню. І для мене, і для її високості теж. З рештою слуг робіть те, що вважаєте за потрібне – прибирання чи що... У покої її високості нікому не входити. Мені спочатку потрібно подивитися, що там і як. Не пускайте туди нікого. Поставте якусь тямущу дівчину, нехай стоїть перед дверима. Або сидить, якщо хоче. Я дозволяю. Але тільки щоб бачила, що в покої її високості ніхто не заходив. Якщо вважаєте за можливе – нехай інші слуги відпочинуть. Ранок був бурхливим, я бачив, як усі прибирали вчора ввечері – гадаю, у вас і так скрізь зразковий порядок, тож нічого страшного, якщо вони відпочинуть, не трапиться.

– Пане... – підбігла Лісса – Ой... вибачте, ваша високість... Але там леді Мітар і лорд Ґор... вони прийшли… вони сердиті...

– Іду. Вибачте Коріс, робіть те, що вважаєте за потрібне, я на вас сподіваюся. Будьте уважні. Так, і ще, – високістю мене не називати, Моріту і Ліссу я поки залишу біля себе. – Макс майже бігом кинувся сходами нагору.