Читати книгу - "Страх, Олег Петренко"

Робочий день закінчився одночасно у двох, і Олег вирішив поїхати одразу не їхати в кафе, а порахував час приїзду додому і на побачення він цілком встигав і без труднощів, а Юлі потрібно було їхати набагато довше і в неї не було часу їхати додому для перевдягання і, щоб привести себе до ладу. За швидко пройдені півгодини Олег приїхав додому, а до зустрічі залишався час і відразу прийняв двохвилинний душ, одягнувся в інший одяг і вийшов з дому, попрямувавши з видимим на обличчі хвилюванням у бік зупинки. Кафе знаходилося недалеко від його будинку і для прибуття на місце у нього було два варіанти: проїхати одну зупинку на маршрутному таксі або ж піти пішки обійшовши скоротив шлях через будинки. У двох випадках за часом встигав. Лише за непередбачуваних обставин при появі торнадо міг запізнитися, а таке було неможливо. А Юля, коли закінчила свій робочий день одразу поїхала міським транспортом ні про що не думаючи в бік зустрічі повністю зосередившись на собі та своєму внутрішньому спокої відчувала віщування вільного спілкування без захоплення її особистого простору, як це буває при зустрічі з хлопцем, що хоче, якнайшвидше здобути над дівчиною контроль та владу, почав нею управляти та підпорядковувати своїм бажанням.

Олег, підійшовши до зупинки, подивився на всі боки, а автомобілі плавали по дорозі в променях сонця, що сідало за горизонт, і за червоним авто закордонного виробництва під'їхало маршрутне таксі. Відчинилися двері, водій уважно подивився на хлопця, що стояв перед дверима, люди теж на нього дивилися і чекали, коли він сяде, але минула хвилина, і Олег не сів, а розвернувся і пішов уздовж дороги до наступної зупинки. До кав'ярні потрібно було проїхати одну зупинку, а оскільки часу було достатньо і не потрібно було поспішати, вирішив пройтися і прогулятися. Дорога до кав'ярні пролягала вздовж основної траси, де потрібно було дійти до зупинки, перейти дорогу і піти прямо вздовж старих будинків, що стоять по обидва боки, до першого кругового перехрестя, а там перейшовши через дорогу через пішохідний перехід, попереду знаходилось невелике кав'ярня, з столами, що стояли на траві, та тканинними стільцями різних кольорів, де завжди відпочивають місцеві мешканці після роботи або у вихідні дні, попиваючи смачну каву або ж безалкогольний коктейль. Подивився на годинник, а він, замислившись, не звернув увагу, як швидко пролетів час, і до зустрічі лишалося ще п'ятнадцять хвилин, а він тільки пройшов одну зупинку і перейшов на інший бік. Прискоривши крок, пішов уперед до кафе, сподіваючись не запізнитися на першу зустріч. А Юля, і в цей час на годиннику було без десятої хвилин сьома, встигла швидко, без заторів на дорозі, приїхати до кав'ярні й оглянувши її з усіх боків, а вона почала всього боятися, почала чекати на незнайомця. Дівчина приїхала набагато швидше ніж це зазвичай і за домовленістю, а Олег ще йшов і дивився вперед. Коли підійшов до кав'ярні, зупинився, оглянув її, та на вулиці нікого не було. Одразу виникли перша думка про неявку дівчини на зустріч, а друга думка була про те, що дівчина запізнюється і треба трохи почекати. Через відсутність досвіду виникала недовіра і поява ще однієї думки, пов'язаної з розіграшем дівчини, яка погодилася приїжджати на побачення, але навіть не збиралася їхати, і жодної зустрічі з дівчиною з сайту знайомств не буде, і за кілька хвилин поїде додому.

Минуло п'ять хвилин і навколо нікого не було, і той телефон, зазначений в анкеті, Олег зберіг у контактах телефону, діставши телефон із кишені, він їй подзвонив, пролунало два гудки, як попереду з кав'ярні вийшла та сама дівчина й відповіла на дзвінок, сказав:

- Алло.

Олег усміхнувся, побачивши її, і відповів у телефон:

- Привіт. Я стою біля входу в кафе.

Юля замахала на всі боки головою і одразу побачила Олега, який стояв і посміхався, і вона сказала:

- Привіт, зараз підійду, - відключила виклик і пішла повільним кроком до Олега, а він стояв від входу в кафе за десять метрів.

Юля була одягнена в долинну до ніг кольорову сукню сірого кольору, а зверху була вдягнена світла кофточка. Її волосся було темного кольору як на фотографії, а очі глибокі, розуміючі. Олег одразу махнув рукою, і дівчина побачила того самого хлопця як на світлині з сайту знайомств.

На відстані Олег сказав:

- Привіт.

Дівчина посміхнулася і відповіла:

- Привіт.

Олег підійшов до Юлі з такими словами показую свою до неї симпатію:

- Мене звуть Олег. Це я з тобою спілкувався на сайті знайомств, і я призначав зустріч у цьому кафе.

Юля посміхнулася:

- Так, точна копія того хлопця на фотографії, з яким вела листування на тему психології. Як у житті, так і на фотографії він симпатичний. І мене звати Юля.

Олег:

- Дозвольте мені тебе пригостити кавою. Якщо ти не поспішаєш, і ми можемо посидіти, поговорити, познайомитися ближче.

Юля посміхнулася:

- Так, добре. Я не поспішаю. Мій робочий день закінчився, а вдома на мене не чекають жодні справи, тож ми можемо посидіти і поговорити про те, що тебе турбує, і познайомитися ближче. Сподіваюся, наша розмова складеться.

Олег:

- Мене в житті багато чого турбує, і я б хотів із тобою познайомитися, якщо ти не проти дозволити пізнати тебе ближче.

Юля: