Читати книгу - "Страх, Олег Петренко"

- Так, звісно. Я не проти того, щоб я з тобою познайомилися, як я вже сказала, що хочу поговорити на тему психології, і мені цікаво спілкуватися з такою людиною.

Олег зайшов у кафе, а за ним пішла Юля. Олег підійшов до стійки і сказав:

- Мені, будь ласка, каву Американа, - Олег подивився на Юлю, - а тобі, що замовити? Яку будеш каву, - Юля стояла і мовчала, - ти будеш пити каву чи може сьогодні є бажання випити інший напій?

Юля посміхнулася:

- Я буду пити капучино без цукру.

Олег повернув голову:

- Ще будь ласка зробіть велике капучино.

Продавець чоловічої статі років двадцять і високого зросту, одягнений у літній одяг, а це світла футболка і спортивні, не видні за стійкою продавця штани, підійшов до кавової машини і почав готувати два напої. Кава була приготована дуже швидко, і Олег з Юлею не встигли один одному сказати жодного слова. Продавець поставив дві картонні склянки на стіл, і Олег розрахувався за замовлення. Одразу взяв дві склянки і вийшов на вулицю, а за ним пішла Юля.

Олег подивився на Юлю:

- Куди ти волієш сісти?

Юля з усмішкою відповіла:

- Ми можемо сісти на ось цей столик. А так мені байдуже, де ми сидітимемо, і якщо є бажання сісти за інший столик, то тога сам обирай, куди нам присісти.

Олег:

- Давай, тоді сядемо ось за цей столик, - показав на червоний стілець і дерев'яний стіл, що стоїть за синім стільцем і таким же самим столиком.

Юля:

- Так, добре, мені подобається розташування і зручне місце для огляду виду.

Олег поставив стаканчик кави на стіл і сказав:

- Це ваша кава капучино, сідайте.

Юля відповіла із сором'язливою посмішкою на обличчі:

- Дякую за каву, - присіла на сусідній стільця, а Олег сів на протилежний.

Юля уважно подивилася на незнайомця, усміхнулася. Зробила ковток кави, і Олег повторив за нею, сказав:

- Я б хотів продовжити нашу розмову з листування сайту знайомства, і коли я її читав, у мене виникало багато запитань, але не було такої можливості все описати в повідомлень, і якщо б я це зробив, то мої повідомлення мали б вигляд розділів книги.

Юля посміхнулася, а очі стали блищати цікавістю:

- Так, я дякую, що ви помітили мій потяг психологією і знання про неї, і у вас виник такий інтерес до мене. Я вас уважно слухаю і сподіваюся, що мені вдасться відповісти на всі ваші запитання в широкому значенні і дати конкретну відповідь.

Олег:

- Я буду радий послухати вас і ваші відповіді. Мені дуже цікаво з вами продовжити бесіду з онлайн-режиму в реалістичній формі спілкування, - Олег зробила ковток кави, - як така людина, як ви, змогла настільки сильно вивчити самостійно психологію і страхи? У мене б так ніколи не вийшло і як би я не старався.

Юля:

- Моєю мотивацією стали страхи, що виникали ще з дитинства і заважали мені спокійно проживати життя і бачити світ. Я не могла без переляку дивитися на багато речей, а вони найпростіші, і в них немає нічого страшного, а коли я подорослішала, тоді в мене з'явилися інші страхи, і з віком їх ставало дедалі більше, і хвилювання нікуди не зникало, воно мені заважало працювати, проживати просте життя обивателя, мені не хотілося так жити, а весь час чогось боятися я не могла, і найбільше боялася появи нового страху, але ж вони проти мого бажання і волі виникали часто, і вже коли не було сил терпіти такі панічні атаки, то я все більше почала занурюватися у вивчення психології. і у вільний час відвідувала різні групи з психології, розглядаючи всі проблеми не сама, а з людьми, і вів групу досвідчений психолог. Мої страхи завжди були зі мною, і в кожного виникала своя думка щодо моєї боязні. Спілкуючись з такими людьми, а в них були свої труднощі в житті, і я, як вони мені допомагали, а в нас складалися різні бесіди щодо психології і більше ні які інші теми ми не розглядали, так і я їм. У такому ось вигляді відвідування тренінгів я набралася досвіду, дізналася психологію ще глибше в її розумінні і мій світ почав змінюватися. Я залишилася рабою багатьом змінам, і вони мені допомагають проживати радісне життя без зайвого хвилювання, але іноді буває таке, що страхи проявлятимуться в іншій формі, а маючи свій досвід аналізу різних обставин, я з ними швидко справляюся. Ось звідки взявся мій досвід психології та всі знання про неї.

Олег:

- Цікава в тебе історія життя, а в мене зараз виникає інше запитання, а ти вчиш психологію чи у вільний час самостійно її вивчаєш, або ж, може, на роботі викладаєш іншим людям, навчаючи їх своїх навичок?

Юля:

- Згодна, маючи такий досвід у психології, я б уже могла навчати інших людей, але, на жаль, на мій розсуд, ще зарано займатися такою діяльністю психології, але вже можна було б почати. Мені потрібен час організувати себе і всі свої внутрішні конфлікти, страхи, почуття, і тільки тоді, коли я стану досконалішою всередині себе і буду набагато більше знати, вже можна буде навчати тих, хто по-справжньому потребує допомоги і хоче поліпшити своє життя.