Читати книгу - "Танець МечІв , Arachne "

Мурасаме, підводячи брови, примружився і повільно нахилився до дивного предмета, дивлячись на нього з обережною підозрою.

— Це щось на кшталт черепахи? — пробурмотів він, роздивляючись пилосос, який раптово змінив напрямок і попрямував прямо на нього.

Мурасаме миттю відсахнувся назад, не стримавши легкого зойку.

— Воно рухається саме! — вимовив він з подивом, очі його розширилися. — Цей пристрій має волю!

Дзуйхо, приховуючи смішок, зробив крок уперед і уважно подивився на пристрій, намагаючись зрозуміти, як він рухається. Він нахилився і простяг руку, щоб злегка торкнутися пилососа, але в ту ж мить апарат різко повернувся і попрямував у його бік, ніби вирішив дослідити його у відповідь.

Дзуйхо з цікавістю спостерігав, як круглий "чорний шар" наблизився до його ніг, і ледь помітна усмішка майнула на його обличчі.

— Може, це магічний вихованець? — припустив він, намагаючись не рухатися. — Подивіться, він ніби намагається "очистити" простір довкола.

Інугами Куроші, що досі мовчав, повільно підійшов до пилососа, його очі блищали від напруженої уваги.

— Можливо, це істота, яка покликана підтримати лад, — припустив він, але його голос звучав із легким скептицизмом. Він схрестив руки на грудях і глянув на решту. — Воно не схоже на живе, але здається, що воно має на меті.

Фудзісане, спостерігаючи за рухами пристрою, підійшов трохи ближче, його вираз обличчя залишався спокійним і зосередженим.

— Якщо це справді магічний артефакт, покликаний підтримувати чистоту, значить, людям у цьому світі більше не потрібно робити це самим? — спитав він, трохи дивуючись, що така проста річ, як прибирання, стала завданням механізму.

Масамуне трохи підняв брову, вдивляючись у пилосос, його обличчя виражало задумливість.

- Можливо, це один із "службовців духів" цього світу, - припустив він. — Щось на кшталт покликаного духу, який допомагає у повсякденних справах.

Тим часом пилосос, не звертаючи уваги на розмови, продовжував рухатися, методично обробляючи підлогу, рухаючись за своєю програмою та легко обминаючи ноги юнаків. Вони мовчки спостерігали, ніби намагаючись зрозуміти його логіку та поведінку.

Несподівано Мурасаме не витримав - з лукавою усмішкою він зробив крок уперед і спробував перегородити пилососу шлях, ніби то був супротивник на полі бою.

- Давай подивимося, що ти робитимеш тепер, - сказав він, схрестивши руки на грудях і піднімаючи підборіддя, в його очах спалахнув дух виклику.

Пилосос, трохи зупинившись, видав ледве чутне "жжж", ніби розмірковуючи, а потім плавно об'їхав його ногу, не виявивши жодного інтересу до "перешкоди". Мурасаме насупився, його обличчя відбивало розчарування.

— Мабуть, він мене не боїться, — сказав він, і в його голосі пролунали нотки образи.

Дзуйхо, не стримуючи смішка, поплескав Мурасаме по плечу.

— Думаю, цей пристрій не призначений для бою, — сказав він, посміхаючись. — Але воно точно змушує нас замислитись. Уявіть, який дивовижний цей світ, де такі речі можливі.

Фудзісане, стримуючи легку усмішку, кивнув головою.

— Здається, що у цьому світі навіть найпростіші речі можуть стати неймовірними. Можливо, нам доведеться ще багато дізнатися про силу і мудрість людей цього часу, — сказав він, спостерігаючи, як пилосос продовжує свою "місію" з очищення.

Масамуне, побачивши, що пилосос беззвучно зникає за рогом, знову прийняв серйозний вираз.

— Нам справді доведеться багато чого навчитися. Якщо такі речі можливі, як далеко зайшла техніка людей? — спитав він, звертаючись до своїх товаришів.

Юнаки обмінялися поглядами, усвідомлюючи, що зіткнулися лише з першими загадками світу, куди їх привів Мудрець. В їхніх очах читався не лише інтерес, а й легкий неспокій. Кожен розумів, що світ, де навіть такі повсякденні речі, як прибирання, стали автоматичними, був набагато складнішим, ніж вони могли уявити.

З цим новим досвідом вони продовжили свій шлях, знаючи, що їм чекає не тільки битися, а й пристосовуватися до світу, повного загадок, дивних артефактів та нових правил.

Ранкове сонце висвітлило тренувальний майданчик, коли юнаки прийшли туди, готуючись до наступної сесії тренувань. Але на їхній подив, посеред майданчика вже стояв Мудрець, спокійний і непроникний, що спостерігав за ними. Його проникливі очі м'яко блиснули, коли він помітив їхнє наближення.

Щойно юнаки побачили його, вони кинулися до нього, як діти, які прагнуть поділитися враженнями, які вони отримали вперше. Захлинаючись, не даючи один одному домовити, вони почали розповідати йому про свої "відкриття".

- Наставник! — з натхненням вигукнув Мурасаме, перебиваючи решту. — Ми побачили… дивні пристрої. Вони рухаються самі собою! Одне навіть кинулося на мене!

Мудрець уважно дивився на нього, зберігаючи абсолютний спокій, але в куточках його рота промайнула легка усмішка.

— Ти кажеш про… кавовий автомат? — спитав він, трохи піднявши брову, дивлячись на юнаків з цікавістю.

Масамуне тим часом склав руки за спиною і, намагаючись триматися серйозно, нахилився вперед.

- Так, Мудрець. Ми думали, що це свого роду магічний артефакт, і припускали, що він має виконувати якусь ритуальну функцію. Він робить напій, але ми не розуміємо, як це можливо, без участі людей.

Мудрець м'яко кивнув, його погляд залишався теплим та доброзичливим.

— Цей світ відрізняється від того, що ви знали, — почав він, і в його голосі почулися нотки наставника, котрий щиро радий допомогти своїм учням. — Тут технології виконують завдання, які раніше вимагали участі людей. Кавовий автомат — це машина, яка готує напій, що називається кавою. Люди п'ють його, щоб збадьоритися, здобути енергію.

Дзуйхо, насупивши брови, задумливо кивнув.

— І це… зілля енергії, — він, як і раніше, називав каву так, як звик. — Воно дивне на смак, але будить розум. Як воно працює?

Мудрець засміявся, його голос прозвучав м'яко, але впевнено, начебто він сам насолоджувався кожним питанням.