Читати книгу - "Казки Монашки 5 Вірінея, Монашка"

— Не переймайтесь, спокійно вистрибуйте в тривимірку. Хоча небезпеки вже немає, але невидимку поки-що не знімайте.
— Генерале, а де Варвар? — стурбовано поцікавився Сокіл. Адже я хоч і перебував поруч із Лією, але знаходився під невидимкою. Щось мені підказувало, про небезпеку, якої в принципі не могло бути. Захотілося дізнатися, як Земний флот виявив наближення чужого флоту. Зазирнув у пам'ять бортового комп'ютера на кілька годин назад і почав переглядати в прискореному режимі.

— Скоро з'явиться ваш Варвар, — заспокоїла Лія друзів і вимкнула зв'язок, а в мене перед очима, як у прискореному кіно, миготіли картинки, та зліва внизу швидко клацав таймер часу. Зупинив, повернув назад. Начебто всі зображення проносилися так, як і належить. Але що мене змусило ще раз переглядати? Стоп! Ось воно! Порушено правильну роботу таймера. Півтори хвилини пам'яті бортового компа знищено!

— Ліє, хтось копирсався в пам'яті флагману.
— Усім спати! — гаркнула Лія. Миттєво перед нею з'явилася віртуальна клавіатура. З калейдоскопічною швидкістю замиготіли набори цифр і безладних значків. Вона забиралася в найпотаємніші місця, намагаючись добути з глибин записуючих пристроїв стерту інформацію. Психувала, застосовувала інші методи відновлення, знову психувала і, на мить завмерши, бралася за цю непосильну справу. Щось знайшла, скинула це на свій кокон, потім спробувала знахідку відтворити на бортовому компі. І одразу ж цю інфу на флагмані було знищено.

— Ах ти ж падло! Льонь, давай на хвилинку змотаємось додому, — вона миттєво зникла, коли я рвонувся за нею, то вона вже закінчувала копіювання інфи з кокону на домашній комп. Незабаром ми вже переглядали стерту інформацію флагмана. У перші миті нічого незвичайного. Але раптом пролунала доповідь сторожового корабля:

— Виявлено незвичайне сканування. Джерело скану та координати визначити не вдалося, — за кілька миттєвостей після цього Маша обернулася, наче відчула чиюсь присутність, здивовано пересмикнула плечима, відправила повідомлення Василині і знову продовжила цікавитися незвичайним сканом. Потерла скроні, ніби в неї боліла голова, і раптом розпливлася в задоволеній усмішці. Стертий запис закінчився.

— Можливо, хтось із Верховних з'явився під невидимкою.
— Ліль, сонечко. Крім Верховних міг бути ще шершень, Драго чи Нея.
— Ні. Навіть під невидимкою цей хтось випромінював таку силу влади, що навіть запис це передавав. Гаразд, повертаємося, — за мить ми знову знаходились на флагмані. Удвох почали копирсатися в пам'яті сплячої Маші. Те, що ми виявили в глибинах її підсвідомості, нас шокувало.

— При наближенні інквізитора Вірінеї на відстань ближче двох метрів підірвати її без вагань, — промовив голос (спотворений, схожий на механічний голос робота в моєму часі), — цим ти зробиш велику послугу для розвитку всесвіту.
— Сонечко, що будемо робити? —- подумки звернувся до Лії, — мені здається, що при спробі прибрати цей магічний наказ, вона вибухне.
— Тоді нехай вибухає за межами корабля.
— Як скажеш, — розбудив цю руду бестію, навіяв їй, що треба терміново полетіти до ворожого флоту і переконатися, що там немає небезпеки.

— Я тимчасово покину борт, — звернулася вона до бортового комп'ютера, навіть не звертаючи уваги на те, що поруч із нею стоїть її командир, — необхідно перевірити, чи немає небезпеки для нашого флоту, потім давати наказ на вихід у тривимірку.
Маша мотнулась скейтом до найближчого ангару, і вилетіла човником. Я відразу створив поруч з нею фантома у вигляді Неї. Машка лише поглянула і в наступну мить вибухом човник рознесло на друзки. У цей час почала домагатися зв'язку Василина. Лія всіх розбудила і запустила голограму Василини.

— Ура! Генерале Ліє, ви на флагмані. Що з агресором?
— Усе нормально, небезпеки немає. Можна спокійно вистрибувати в тривимірку.
— Чудово. Штурмане, — звернулася вона до дівчини-офіцера, яка сиділа за пультом управління, — передайте генералу Марії координати, за якими наша ескадра буде вистрибувати.
— Пані командувачко, генерал Марія загинула, — штурман запустила запис вильоту човника і вибух.

— Де решта флоту? — занепокоїлася Василина.
— Всі в нуль-просторі, чекають наказу на вихід, — вклинилася Лія, — тільки флагман залишався на місці.
— Дякую вам, генерале Ліє, ви врятували наш флот.

У цю мить я відчув небезпеку для Неї і майже одразу ж узагалі перестав відчувати її. Небезпека була не смертельною, але Нея зникла з відчуттів, буцім померла.
— Ліє, терміново зв'язуйся з Драго. Неї немає.
— Я теж перестала її відчувати. Але зв’яжусь лише з Фаетону або від Василини. Зараз вони вистрибнуть і займусь. Ти знаєш, аж моторошно. Відчуваю тебе, але не бачу. Ти випадково не перетворився на привида?
— Не дочекаєшся.

Доки Фаетони з Феніксами вистрибнули, ми з Лією знову розвернули кораблі Вельзелів, що розліталися за інерцією, в загальну купу і повернули на місце свої човники, деактивувавши фантомів. А незабаром і ескадра Василини з'явилася. Ми телепортнулися до неї. Зв'язалися з королем Арихонів, запропонували йому, як подарунок, півтори тисячі кораблів Вельзелів. Він із задоволенням видав наказ Вялісу, щоб той терміново взяв командирів для кораблів та перегнав чужі кораблі від Землян додому.

Вяліс навіть не заїкнувся королю, що його командири не вміють керувати кораблями Вельзелів, а почав нас діставати. Я погрозив, що якщо він своїми запитаннями виведе мене з себе, то я йому голову відірву. Він, ображений, замовк. Лія зв'язалася з Драго і зі сльозами на очах почала йому доводити, що вона не відчуває Нею. Той почав викручуватися, нічого конкретно не сказав, а сказав, що прилетить особисто і все пояснить.

 *   *   *

У цей самий час на іншому кінці метагалактики

Близько десяти команд інквізиторів вищих цивілізацій завмерли під невидимками на орбіті однієї з планет, Богом забутої, непримітної зірки, очікуючи на появу флоту агресора. Очікувався дуже потужний флот, якщо наказом Верховної Ради Всесвіту терміново зібрали таку кількість команд інквізиторів. Незвично виявилось також те, що такий самий наказ отримала команда Кирсіра. Їхні кораблі були тихохідними порівняно з кораблями інквізиторів вищих цивілізацій. Вони на всіх парах мчали до місця передбачуваного бою. Кирсір знав, що не встигнуть, але не послухатися наказу не міг.

Драго наказав своїм хлопцям не лише очікувати противника, а й про всяк випадок стежити один за одним. Попри те, що всі знаходились під невидимками, вони відчували координати своїх кораблів. Драго відчув величезну небезпеку для Варвара та Лії, але не став навіть і думати про це. Його головним завданням було зберегти Нею, яка перебувала поруч із ним у вигляді дракона та під найпотужнішою антизвуковою завісою. А на кораблі Неї знаходився її фантом.

До прибуття ворожого флоту залишалося кілька хвилин, як поруч із кораблем Неї вистрибнув із сигма-простору чужий корабель та блискавично відкрив по її кораблю залповий вогонь термічними зарядами. За мить кілька інквізиторів команди Драго спопелили чужинця. Але було пізно. Корабель Неї догорав. Заряди чужинця виявились незвичайними. Корабель згорав у десятки разів швидше, ніж від інквізиторського вогню.

У той момент, коли з'явився корабель-камікадзе, Драго торкнувся Неї. Дракон поруч із ним зник, а на підлозі з'явилося бездиханне тіло Неї. Її серце не билося. Точніше, майже не билося. Один слабенький удар за дві-три хвилини. Не знімаючи з дівчини антизвукової завіси, він перемістив її в камеру ув'язнених, повісив на камеру магічний замок неуважності. Це відбувалося в той час, коли гармати Велеса автоматично вивергали смертоносні заряди по ворожому кораблю.

— Велесе, зроби максимальне посилення всіх моїх магічних впливів на борту. І постав максимальний захист від будь-якого впливу на тебе. Витримуй цей захист, доки не отримаєш від мене наказ «відбій» і то лише в тому випадку, якщо я накажу з власної волі.
— Виконую.

Ворожий флот, що вистрибнув, у кількості не більше трьох тисяч кораблів, був знищений миттєво. На такий флот цілком достатньо було однієї команди інквізиторів. Навіть закрадалася підозра, що це були пусті кораблі. Бо жодного голосу не почулося зі знищених кораблів, так само жодної рятувальної капсули чи човника. Нарешті зумів відповісти обуреній Лії. Довелося викручуватися і намагатися відповідати загальними фразами. Пообіцяв, що розповім при зустрічі.

— Хлопці, швартуємося всі на борту Велеса. Полетимо виправдовуватися до Землян.
Велес узяв курс до Сонячної системи.
— Колего Драго, я співчуваю вам, — почувся в головах дракона телепатичний голос Шшмешшша, — нам потрібно поговорити.

— Дякую за співчуття, але нам нема про що говорити. Я навіть не уявляю, як я буду виправдовуватися перед Землянами. Це ти зі своєю довбаною Верховною радою вбив мого найкращого інквізитора! Як мені пояснити таку ганьбу? Мого інквізитора знищив одинокий корабель! Такого не було за весь час існування інквізиторів, спробуй сам пояснити це Землянам, — Драго закрився від телепатії шершня. За кілька годин Велес досягне Сонячної системи, і що там за скандал вибухне, навіть самому Богу невідомо.

— Кирсіре, — дракон зв'язався зі старійшиною, — розвертайся назад, якщо тобі ці ідіоти з Верховної Ради ще не сказали. Бій закінчено.
— Дякую. Втрат багато?
— Для мене дуже багато. Загинула Нея. Мені за кілька годин за неї генерал Лія відкрутить усі три голови, — Кирсір був ошелешений. Йому дуже хотілося розпитати подробиці, але добре розумів, у якому зараз стані дракон і його зараз краще не злити.

 *   *   *

Ми вже почали обговорювати, як «пакувати» щільніше екіпажі Вельзелів, щоб поменше було зайнято кораблів, як раптом відчули чужий скан.
— Генерале Василино, — зазвучав голос бортового компа, — виявлено скан невідомого виду. Визначити координати та ідентифікувати не вдалося.
— Хоча б азимут скану є? — Василина занепокоїлася. Ми з Лією мимоволі повернулися в напрямку цього скану. Це не вкладалося в голові.

Він ішов від Землі, а точніше з президентського палацу. Ми могли послати у відповідь точно такі самі скани, щоб визначити джерело. Але таким чином ми себе видали б із головою. Замість цього ми постаралися закритися. Щоб не виникло підозр, імітували телепатичний обмін між собою особистими темами.

— Василино, зараз потрібно визначитися, на які кораблі конкретно звозимо човниками сонних Вельзелів. Але спочатку готуй вісім бригад. У кожній бригаді один хтось із творців, решта Земляни. Бригади в повній готовності чекають на мене або на Олексу. У нашому супроводі бригада підлітає до корабля Вельзелів і після нашого дозволу потрапляють на борт корабля. Одного з офіцерів Землян залишаємо на кораблі, як командира, інші мають перевозити сонний екіпаж. Можливо, знадобиться більше восьми бригад, тим більше, що бригади доведеться поповнювати після кожного нового корабля.

Поки що забудь про відпочинок. Ми маємо впоратися раніше, ніж з'явиться з майбутніми командирами флот Арихонів. До речі, Василино, зараз необов'язково залишати на нових кораблях тих офіцерів, яких плануєш призначити командирами цих кораблів. Тому, що частину кораблів забере Вяліс. Після того, як він з'явиться, потрібно зібрати всіх майбутніх командирів та штурманів нових кораблів.

Разом з Арихонами вони пройдуть екстрене навчання по управлінню кораблями Вельзелів. А після цього ми з тобою прихопимо з собою начальника штабу генерала Маргариту, командувача стратегічними військами Вікторію і начальника відділу стратегічної розвідки генерала Лінду на зустріч із президентом.
— Але аудієнція з президентом можлива лише за попереднім записом і то лише індивідуально.

— Василино! Наразі триває повномасштабна війна з іншою цивілізацією. А те, що ворожий флот знешкоджено, ще не означає, що ця війна закінчилася. Тим більше, що цю цивілізацію хтось підбурює на війну з нами. Повністю всю інформацію я видам під час зустрічі з президентом. Починай перевезення ворожих екіпажів.

А далі закипіла робота з переміщення Вельзелів. Бригада в супроводі Лії, мене або одного з наших фантомів підлітала до корабля. Про те, що це наші фантоми, ніхто навіть не здогадувався. Я телепортувався всередину, вмикав живлення бортового компа, підпорядковував його собі, давав допуск на проникнення Землян на борт корабля. Призначав командира корабля, переконувався, що бортовий комп визнав командира, відлітав до нової бригади, а ті, що залишилися на кораблі, починали перевезення сонного екіпажу.

Так само відбувалося і з бригадами Лії чи наших фантомів. До речі, Лія вчинила далекоглядно: на одному з командирських кораблів наказала командира і штурмана переправити на Фаетон2. Згодом бригади самостійно добиралися до знеструмлених кораблів і чекали когось із нас. Таким чином на один корабель у нас витрачалось не більше 30 секунд, тобто за хвилину 16 кораблів. Все рівно здавалося, що роботи відбуваються дуже повільно. Кораблів було дофіга. Навіть принц із Гленом підключилися до бригад. Принц примудрявся справлятися відразу з трьома човниками. Ні Сокіл, ні Глен навіть не показувалися зі своїх човників. Перетаскували сонних Вельзелів роботи.

Прилетів Драго зі своєю командою.
— Хлопці, поки що почекайте. І не квапте мене, сподіваюся, ви всі розумієте ситуацію.
— Як скажеш, шефе, — прозвучало понуро.
— Генерале Ліє!
— Старійшино, мені ніколи. Є бажання, зачекайте, — зі злістю відповіла Лія.

Дракон мовчки проковтнув таке звернення до себе, потім простежив порядок робіт, створив чотирьох фантомів в образі Лії почав запускати бригади нарівні зі мною і Лією на знеструмлені кораблі. Робота пішла ще швидше. Човники моталися між кораблями, як мурахи в мурашнику. Коли кораблів залишилося небагато, Драго поступово прибрав своїх фантомів.