Читати книгу - "Наречений у спадок , Олесь Король"

Ми увійшли до їдальні де пані Аласі  накривала стіл до святкового сніданку. Одного погляду на ту розкіш вистачило щоб зрозуміти - нас вона так не зустрічала . Денис навіть не глянув в їх сторону. Він рішуче підійшов до шафи з порцеляновими фігурками. 

-Дивись! - наказав він мені. 

Якби він ще сказав мені на, що саме дивитися. Я слухняно подивилася на порцелянову колекцію своєї покійної тітоньки, потім на хлопця, намагаючись зрозуміти, що саме він має на увазі. 

-Зникла ще одна фігурка...- втрачаючи терпіння пояснив він і ткнув пальцем на верхню полицю. - А пил хтось ретельно витер. 

І дійсно , полички сяяли чистотою. Схоже , що порцелянові фігурки не лише могли ходити , а ще й прибирати. Хоча мене більше цікавило те, хто саме зник цього разу. Я пробіглася поглядом по поличкам і відчула розчарування. Зник Трубадур- той самий який мені так сподобався. Якщо так піде і далі , то невдовзі від цієї колекції не залишиться навіть жаби, бо вона також кудись пострибає. Я хотіла було сказати про це пані Аласі, та варто було мені відкрити рота, як до їдальні увійшов Мирча, і я вирішила , що влаштовувати сцени при чужих не надто зручно. Тому й прийняла мудре рішення поговорити з економкою про крадіжки віч на віч.