Читати книгу - "Меч дракона Олдера. Дракон і Птаха, Елена Радькова"

Вонг підійшов до столу,  який був накритий єдиним рухом його рук, чаклун запросив Елмарта з його супутником  і продовжив розповідь.

- Я по своєму кохав твою мати. Вона - красива жінка, кохала мене, але нам не можна було бути разом. Я чаклун, вона, хоча і королівської крові, але вона звичайна людина, чаклуни не можуть бути із звичайними людьми. До того ж я не зміг забути Лакміліс, вона була дуже сильна чаклунка, знатного роду.  Я і моя кохана чаклуни з острова Співочого туману. Аразі винні мені, вони винищили чаклунів Співочого туману, від рук Аразі загинула і моя Лакміліс. Я останній з тих чаклунів. А ти мій сину, хоча і є потомком нашого славного роду, але я не впевнений, що маєш силу співочого туману.  Ось тому я прошу, щоб ти дав мені змогу визволити світ від Аразі і темного зла.

Елмарт подивився в очі батька і розумів, що ця людина щира і готова допомогти йому, що настав момент бути разом.

- Гаразд, батьку - голос юнака був тихим, але ця відповідь була самою жаданою і голосною для Вонга.