Читати книгу - "Тригер, Іванна Желізна, Zhelizna"

— Тому ні ти, ні твої слова не мають права вирішувати, чи варті мої мрії чогось. Це не твоє. І ніколи не буде. — Ейрі не відповів. І це мовчання, це незвична для нього тиша змусила мене зрозуміти, що я зачепила його.

Коли динамік оголосив, що завдання завершене, я відчула полегшення, але водночас глибоку втому. Я сиділа, дивлячись на свої руки, які трохи тремтіли.

— Можливо, тобі варто спробувати мріяти. Тоді, може, ти хоч трохи почнеш розуміти людей.

З цими словами я вийшла з кімнати, відчуваючи, як мої руки ще трохи тремтять. Але всередині мене вперше за весь цей час було відчуття перемоги.