Читати книгу - "Вбивство у Східному Експресі"

— Блідо-ліловий з козячої шерсті, такі продаються на сході.

Пуаро кивнув. Потім запитав дружнім тоном: «Чому ви вирішили поїхати в подорож? Свята?»

— Так, я їду додому на свята. Але спершу я їду до Лозанни до своєї сестри приблизно на тиждень.

— Чи не були б ви такі люб’язні написати мені ім’я та адресу своєї сестри?

— Із задоволенням.

Вона взяла папір та олівець та написала те, що просив Пуаро.

— Чи бували ви в Америці, мадемуазель?

— Ні. Одного разу я була близька до цього. Я повинна була їхати із хворою леді, але в останній момент поїздка була відмінена. Мені було дуже жаль. Вони такі приємні, ці американці. Вони дають чимало грошей на школи та лікарні. Також вони дуже ділові.

— Ви чули про випадок із викраденням дитини Армстронгів?

— Ні, а що це?

Пуаро пояснив їй.

Ґрета Ольсон була обурена. Її жовтий пучок волосся тремтів від напруження.

— І є на світі такі страшні люди! Це вимагає великої віри. Бідна мати — моє серце болить за неї.

Мила шведка пішла до виходу. Її лице було червоне, на очах бриніли сльози.

Пуаро швиденько щось записав на клаптику паперу.

— Що ви там записуєте, друже? — спитав мсьє Бук.

— Друже, я звик до точності та порядку. Я зараз складаю певну хронологічну таблицю подій.

Він закінчив писати й передав папір мсьє Буку.

9:15 Потяг покинув Белград

Близько 9:40 камердинер покидає Ретчетта, залишивши йому снодійне.

Близько 10:00 Мак-Квінн покидає Ретчетта.

Близько 10:40 ҐретаОльсон бачить Ретчетта(востаннє живим). N. B. Він лежав і читав книгу.

0:10 Потяг відправляється з Вінковців(запізнюється).

0:30. Потяг потрапляє в замет.

0:37. Дзвонить дзвінок Ретчетта. Провідник відповідає. Ретчетт каже: «cen'estrien. Jemesuistrompe».

Близько 1:17 місіс Хаббард думає, що в її купе хтось є. Кличе провідника.

Мсьє Бук ствердно кивнув.

— Гарна робота.

— Вас нічого не дивує в усьому цьому?

— Ні, виглядає все зрозуміло і чисто. Згідно цих записів, злочин вчинено о 1:15. Годинник також доводить це, і розповідь місіс Хаббард підтверджує. У мене є деякі думки про вбивцю. Я вважаю, друже, що це той дебелий італієць. Він прибув із Америки — з Чикаго — і злочин здійснено італійською зброєю — ножем, ударів було нанесено чимало.

— Це правда.

— Без сумніву, це і є розгадка. Можливо, він і цей Ретчетт були партнерами по бізнесу викрадання дітей. Касетті та цей італієць. У певний момент Ретчетт обманув його. Італієць розшукує його, надсилає листи з погрозами, і, зрештою, мститься в такій формі. Все доволі просто.

Пуаро сумнівно похитав головою.

— Боюся, що все це занадто просто. — пробурмотів Пуаро.

— Щодо мене, я переконаний, що це правда, — сказав мсьє Бук, все більше схиляючись до своєї теорії.

— А як щодо свідчень камердинера із зубним болем про те, що італієць не покидав свого купе?

— А ось це питання.

Пуаро підмигнув йому.

— Так, це прикро. На жаль для вашої теорії, і на щастя для нашого італійця, у той вечір камердинер Ретчетта мав сильний зубний біль.

— Це можна якось пояснити. — твердо стояв на своєму мсьє Бук.

Пуаро знову похитав головою.

— Боюся, що все це занадто просто — знову пробурмотіввін.

6

Свідчення російської княгині

— Давайте послухаємо, що нам розповість П’єр Мішель стосовно цього ґудзика. — сказав він.

Провідник вагону був викликаний знову. Він окинув джентльменів запитальним поглядом.

Мсьє Бук відкрив рот.

— Мішель, — розпочав він, — ось ґудзик із твоєї уніформи. Він був знайдений у купе американської леді. Що ти можеш розповісти нам з цього приводу?

Руки провідника автоматично пробіглися по уніформі. «Я не губив ґудзика», — відповів він. «Тут, напевне, сталася якась помилка».

— Дуже дивно.

— Я ніяк не можу це пояснити, мсьє. — Чоловік виглядав враженим, але аж ніяк не винним або нестямним.

Мсьє Бук багатозначно заявив: «Завдяки обставинам, за яких його було знайдено, очевидним є те, що цей ґудзик випав у чоловіка, що знаходився в купе місіс Хаббард минулої ночі, коли вона подзвонила у дзвінок».

— Але мсьє, там нікого не було. Леді усе привиділося.

— Їй не привиділося, Мішель. Убивця містера Ретчетта вийшов тим шляхом, впустивши цей ґудзик.

Як тільки значення цих слів дійшло до нього, П’єр Мішель почав нервувати й втрачати над собою контроль.

— Це неправда, мсьє, це неправда! — кричав він. — Ви звинувачуєте мене у злочині. Я не винен. Абсолютно невинен! Для чого мені убивати містера, якого я раніше не бачив жодного разу?

— Де ви були, коли задзвенів дзвінок місіс Хаббард?

— Я ж казав вам, мсьє, у наступному вагоні, балакав зі своїм колегою.

— Ми його покличемо.

— Зробіть це, благаю вас, покличте його.

Був викликаний провідник наступного вагону. Він повністю підтвердив слова П’єра Мішеля. Він додав, що провідник вагону з Бухареста також був із ними. Вони троє обговорювали ситуацію, спричинену снігопадами. Вони балакали близько десяти хвилин, аж поки П’єру Мішелю не здалося, що він почув дзвінок. Після того, як він відкрив двері між вагонами, вони всі його почули досить гучно — звук не припинявся. Мішель поспішно попрямував до себе.

— Ось бачите, мсьє, я не винен. — схвильовано прокричав провідник.

— А цей ґудзик із уніформи провідників, як ви це поясните?

— Не знаю, мсьє. Це для мене загадка. Усі мої ґудзики на місці.

Обидва провідники також зазначили, що не губили своїх ґудзиків. Також вони запевнили, що взагалі не були в купе місіс Хаббард.

— Візьміть себе в руки, Мішель, — сказав мсьє Бук, — і подумки поверніться до моменту, коли ви побігли до купе місіс Хаббард на виклик. Ви зустріли когось у коридорі?

— Ні, мсьє.

— Чи бачили ви когось, хто йшов по коридору у зворотню сторону?

— Теж ні.

— Дивно, — промовив мсьє Бук.

— Не зовсім, — зауважив Пуаро. — Це питання часу. Місіс Хаббард прокинулася, щоб знайти когось у своєму купе. Хвилину чи дві вона лежала нерухомо із заплющеними очима. Цілком імовірно, що в цей час чоловік вийшов у коридор. Потім вона почала дзвонити у дзвінок. Але провідник прибув не в ту ж мить. Це був третій чи четвертий дзвін, який він почув. Я хочу сказати, що цього часу було