Читати книгу - "Четверта світова. Інформаційно-психологічна війна, Микола Іванович Сенченко"

вирішувати і складніші завдання: розвиток споживчої кооперації, створення народних дружин для забезпечення порядку й безпеки на території проживання, боротьба з наркомафією, формування системи народовладдя, яка забезпечить реальну демократію для більшості. В процесі формування козацьких загонів і їх діяльності буде формуватися й нова еліта, і вона буде не гендлярсько-лихварською чи компрадорською, а справжньою елітою з кращих представників народу, моральних, освічених, організованих. І саме ця еліта, прийшовши до влади, зможе забезпечити розквіт життя в Україні і не допустити чергових експериментів над українським народом.

Де взяти гроші?

Безумовно, назріє питання фінансування діяльності козацьких загонів. Зрозуміло, жоден олігарх чи західні меценати свої гроші не вкладатимуть у формування козацьких загонів. Не варто розраховувати й на гроші українських підприємців, вони у переважній більшості краще проп'ють чи процвиндрять ці гроші, аніж віддадуть їх на добру справу для України.

Сьогодні кожен може виділити певну невелику суму на загальну справу від десяти гривень і більше. Для цього можна «пожертвувати» шкідливими звичками: пити пиво, курити сигарети. Подвійна користь з урахуванням здоров'я. Через кілька місяців за ці кошти можна розгорнути постійно діючі штаби в регіонах з двома чи більше інформаційними бійцями. Таке джерело фінансування застереже від залежності. Можна продумати систему накопичення і використання грошей, щоб кожен знав, куди йдуть його внески.

Через якийсь час, маючи такі структури, можна легко налагодити і комерційну діяльність, або ж допомагати тим підприємцям, які є учасниками козацьких загонів, одночасно розвивати свою економіку на інших, не паразитичних принципах.

Замість післямови

Неможливо перемогти ворога, думаючи про поразку. Відступати далі немає куди, тому ми повинні розпочати рухатись вперед і направити всі наші думки на перемогу в Четвертій світовій війні. Ми повинні скласти план і виконувати його щоденно.

Хто нам може заборонити формувати козацькі загони? Хто може кожному з нас заборонити прийняти рішення і зайнятися самоосвітою, щоб правильно оцінювати ситуацію в країні? Ніхто! Хто може завадити кожному з нас вести агітаційну роботу серед свого оточення, не зачіпаючи зрадників «п'ятої колони» і сіоністів? Ніхто! Хто може заборонити кожному з нас виділити певну частину своїх власних грошей на фінансування козацьких загонів, друкування книжок тощо? Ніхто!

Безумовно, деякі представники ворожих нам структур будуть намагатися дезорієнтувати нас, але ми для того й займаємося самоосвітою, щоб зуміти вчасно розпізнати дезінформацію і не допустити віруси у нашу організацію. Якщо ми приймемо додаткові заходи із забезпечення власної безпеки, тоді нам ніхто не страшний. Навпаки, наші представники будуть вільно входити до ворожих структур і використовувати їх у своїх цілях, чи покладати край їхній діяльності, якщо вона шкодитиме українському народу.

Нам ніхто не може стати на заваді в нашій справі. Але якщо ми не зможемо досягти поставленої мети, то тільки тому, що самі виявимося нездатними здійснити духовний подвиг.

Козацькі загони — це основа майбутньої України. Через їх розвиток буде народжуватися й наша нова держава. Ми намітили шлях, і на ньому кожному українцю надається можливість соціальної творчості й будівництва.

«Сьогодні в Україні юдонацистський бенкет досяг свого апогею, — пише Е. Д. Ходос. — І сто тисяч українських євреїв, зарахованих до «жертв Голокосту», байдуже дивляться на своїх фашиствующих одноплемінників, які розгулялися, не підозрюючи, що фінальним акордом їхньої безсоромної вакханалії може стати новий Голокост, до списку жертв якого заздалегідь занесена 100-тисячна община євреїв України».

І наприкінці своєї трилогії голова Харківської єврейської общини Едуард Давидович Ходос пише: «Прокиньтеся, ЖЕРТВИ — БРАТИ МОЇ! Давайте об'єднаємося і виставимо ПОЗОВ. Настав час отримати КОМПЕНСАЦІЮ за все: за злидні, за винищення, за ненароджених дітей, за холод, за голод, за безоплатну працю… — за ГОЛОКОСТ. І не потрібно обмежуватися у виборі засобів. Якщо буде потреба — будемо шантажувати. У нас є Чорнобиль, який можна зарахувати. У нас є ядерні технології, які можна продати. У нас є «стратегічні партнери», яких можна змінити. У нас багато чого є… І плювати нам на думку «світової спільноти». Досить довго вони плювали на нас. Нехай краще заплатять за ГОЛОКОСТ, за те, що ми всі його жертви. Вчіться у євреїв…». Важко додати щось до цього крику душі єврейського патріота України.

Національну ідею не треба вигадувати, вона носиться в повітрі, стукає в наші серця: Українці! Хіба не наші пращури заселили найбагатші землі й заснували на них свій рід? Мечем і кулями не вдавалося нікому відібрати їхнє володіння. Знадобилися підлість і зрада, але і її тепер добре всім видно. В азартному грабежі виявилося мародерське нутро націонал-зрадника, засвітилася агентура («п'ята колона»), розкрилася людожерська сутність глобалізму. Юдонацисти оголосили війну всім народам Землі, всім неюдеям, і ведуть її на чужій території і чужою кров'ю, зіштовхуючи лобами легковірних. Логічна протидія такій тактиці — солідарність слов'ян, а також інших націй у боротьбі із сатанізмом.

Оглавление Замість вступу Четверта світова війна Характерні особливості четвертої світової війни Внутрішня громадянська інформаційно-психологічна війна Втрати України в Четвертій світовій війні Час нам звільнятися від міфів Агресор і жертва агресії Види зброї у Четвертій світовій війні   1. Модельно-організаційна зброя   2. Інформаційна зброя   3. Матеріальна зброя Рушійні сили агресорів у громадянській інформаційній війні Що робити? Самоосвіта козацьких загонів і їх формування Де взяти гроші? Замість післямови