Читати книгу - "Бурецвіт, Марія Ряполова"

Власне, цікаво було дізнатися, чи не є Мереж чародієм. Себто, тим, чию долю чародій привласнив. Для цього слід було приготувати одне хитре зілля. Якщо його скуштує людина, що втратила долю, вона загине фізіологічно.

Мереж чародієм не був.

За п’ять хвилин Бурецвіт має відправити до шлунку ще одну склянку рідини. Він простує туди-сюди, заклавши руки за спину. На його обличчі почережно змінюється вираз рішучості і вираз суму.

Мереж співчутливо споглядає страждання юнака.

Після тестувань починалися вправи. Русалка дізнався з Бурецвітових анкет, що той терпіти не може азартні ігри, коли ти не впливаєш на ситуацію, і взагалі не любить «невиправданого ризику». Тому вони провели вечір у казино. Це була вправа перша. Як можна здогадатися, почувався там Бурецвіт не надто добре, адже все, що стосувалося пошуків орхідеї, фінансував саме він. Довелося навіть продати власний будинок. Шукач переїхав із майном до своєї тітоньки. Пошуки лише почалися, витрати будуть великі. І уявіть собі почуття людини, що має ризикувати кругленькими сумами (так наказав русалка) за таких обставин. Бурецвіт робив ставку і дивився на рулетку з посмішкою вмираючого філософа. Програв він чимало.

Другу вправу Бурецвіт нарік «вдалим днем мазохіста». Передовсім він мав знищити світлини, на яких собі найбільше подобався. Знищити в усіх виглядах: надрукованому, електронному, на фотоплівці. Потім він спалив або викинув свої грамоти, дипломи, нагороди, які здобував з дитинства і якими дуже пишався. Перш ніж бідолаха встиг розпрощатися з усіма цими документами, я довідалася, що Бурецвіт був вельми здібним юнаком, брав участь у змаганнях із різних видів спорту, мав успіхи в багатьох науках.

Після того слід було позбутися улюблених речей. Віддати комусь або викинути у смітник. Квітуча папороть повернулася до моєї крамниці, картину шукач залишив лише тому, що вона була ще нам потрібна. Все інше забрав зраділий Мереж.

Треба віддати Бурецвітові належне, тримався він добре. У мене під кінець такого дня, напевно, почалася б справжнісінька істерика. А шукач — молодець. Його очі ставали невеселими час від часу, але він прикликaв увесь свій оптимізм і намагався знайти втіху в азарті руйнування.

Третьою вправою була ось ця. З питвом і кавуном.

— Нарешті, молодець! — з полегшенням вигукнув русалка.

Я так і не навчилася розрізняти їх, тому не знала, чи той це русалка, якого ми бачили вчора, і чи є той русалка, якого ми бачили вчора, тим, якого ми бачили позавчора…

Третю вправу було виконано.

— Молодець! — не вгамовувався русалка. Цього разу я вирішила не приєднуватися до нього і не казати: «Молодець!»

По-перше, шукачеві б від того не полегшало, а по-друге, за такі дії, на моє переконання, хвалять тільки котиків, коли вони їх виконують там, де слід.

Останніх півхвилини лунали бурхливі оплески. Зібрання панянок вітало вдале завершення операції.

— От уже, — промовив Бурецвіт, застібаючи штани. — За що б мені ще поаплодували.

— Крок уперед, — оповістив русалка.

10

Їдемо потягом. Мереж розв’язує тест із жіночого журналу.

Бурецвіт медитує над мапою, що її нам дав Нишко.

— Який у мене колір очей? — цікавиться Мереж. — А іскринки в них є?

— Їсти хочу, — каже Бурецвіт. — Лірино, де наш харч?

Вони сидять унизу за столиком. Я звисаю з верхньої полиці, що над Мережем, розглядаючи їхні маківки.

— Ти все з’їв.

— Неправда, — заперечує Бурецвіт.

— Як я дивлюся хлопцям у вічі… а) довго та млосно… б) довго та пристрасно… — згори мені видно розгорнутий журнал та увіткнутий туди Мережів носище. — Лірино!

Він задирає голову і спрямовує на мене два темно-карих ока.

Ліве трохи більшеньке, праве трохи меншеньке.

— Що?

— Як я на тебе дивлюсь?

— Я не хлопець, Мереже.

— Люди, чого ви ігноруєте факт мого голоду?

— Бурецвіте, сумка з їдлом під твоїми ногами, чого ти хочеш?

— А…

Шукач занурився у морок під столиком.

— Що ти там розв’язуєш, дай мені! — я спробувала висмикнути журнал із рук свого учня.

— Зачекай, я перший!

— Це дівочий тест, віддавай, — я вхопилася за краєчок обгортки і тягла журнал на себе.

— Ну, годі! Давай разом. Коли ти почуваєш себе найбільш сексуально: ніч, ранок, день, вечір?

— Я хочу пройти тест спочатку!

— Яка різниця? Ти спиш у шкарпетках чи без?

— Без.

— Треба ж. А я в шкарпетках.

Бурецвіт викладав на столі стовпчики шоколадок. Обличчя його здавалося розчарованим.

— Мені би м’ясця, — протягнув він.

— Рий глибше, там десь котлети були. Мереже, а ти вже вивчив «35 речей, що їх має знати учень провідника»?

— Я вчу, вчу. Поступово треба, зразу все в голову не влізе.

— То що, влаштуємо обід? — я злізла з верхньої полиці та всілася біля Бурецвіта.

— Угу.

— До речі, в мене є питання, — повідомив Мереж. — Щодо чародіїв. Ти зможеш мені відповісти?

— Якщо знатиму, то відповім, звичайно.

— Вони вміють читати думки?

— Ні. Якби вони ще вміли читати думки, їм було би зовсім нудно жити.

— О, то це добре. Можна щось собі думати, а чародій