Читати книгу - "За горизонтом, Ерін Кас "

— Мама гарно попрацювала над тобою, — відпускає мене й встає. — Що ти хочеш від мене, Алю?

— Дай відповідь. Полетів би?

— Так, полетів! Тоді я не мав заради кого лишатись. Що це змінює? — бере мене за плечі й легенько струшує. — Досить про це!

— Ні, не досить! — говорю голосніше ніж належить. 

— Алю… — дивиться розгнівано, намагається стриматися. — Ти готова відмовитися від нас? Розірвати наші стосунки?

— Не говори так, наче мені легко! Я не хочу бути перепоною, яка зіпсує твоє життя. Розумієш? — сльози таки вириваються на волю. — Не хочу, — нервово кручу на пальці кільце, подароване Макаром. — Два роки не такий довгий період і ми зможемо бачитися. Ти будеш прилітати. А може, і я зможу тебе відвідати, — останнє точно ніколи не станеться, бо там квиток коштує, як мамина зарплата.

— Якщо я полечу, ми розійдемося, — говорить твердо й кладе руки до кишень, мене не чіпає.

— Що? — облизую губи відчуваючи солоний смак сліз.

— Вирішуй, Алю, — говорить нервово. — Якщо ти так наполягаєш, зможеш самостійно вирішити подальшу долю наших стосунків.

— Макаре… — вже не стримую сліз.

— Вирішуй! Якщо я полечу ми більше не разом. Ну ж бо! Ти ж підготувалась до цієї розмови, правда? Знаєш як буде краще для мене! Так чи ні, Алю?! — запитує вимогливо.

— Так, — промовляю ледь чутно, відчуваючи безмежний біль всередині.

— Чудово, — кидає в розпачі. — От і розібралися, — розвертається й швидко віддаляється від мене.